1 Норманы нападали часто они решили защитится и вот!
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Вот тебе китайский алфавит
Бо, на той час,Україна перебувала під. гнетом Російської імперії.Заборонялася українська мова,а також книжки та музичні твори написані на ній.Також Україна поступово втрачала свої традицї, на зміну яким ,прийшли російські.
Большую ли роль играла Русь торговле? Можно с уверенностью сказать что да.И нужно сказать, что она была одним из самых развитых государств. Торговля в древней Руси, с самого её основания имела большое значение. А так же разные слои населения были заняты в торговле.
Древняя Русь была религиозно развитым государством, но почему? Для начала стоит вспомнить что через Русь проходил "Великий шёлковый путь", то есть она находилась на стыке двух важнейших путей, благодаря чему происходил обмен культурами между государствами Запада и Востока.
Какие отношения были между кочевниками и Русью? Однозначно ответить на этот вопрос нельзя. Так как со стороны Кавказа часто совершались набеги, которые сильно тормозили развитие Руси. Но при этом между ними были и торговые соглашение, князья обменивались дочерями, и всячески развивали отношения с Кавказом.
Кто же всё-таки являлся центром внутренней торговли? Центрами считались такие города как: Киев, Смоленск, Новгород, Владимир на Клязьме и т.д. И все эти города были частью пути "из варяг в греки"
Подведя итоги, можно сказать что Русь играла огромнейшую роль в торговле между государствами. И была её незаменимой частью.