<span>Первым детским поэтом был очень образованный работник Московского печатного двора Савватий. </span>
У меня сложилось положительное впечатление.
Ну в принципе у вас допускается но звучит не естественно.
У святкові дні греки влаштовували грандіозні спортивні змагання. Найзнаменитішими були в Олімпії, що знаходиться у мальовничій долині Пелопоннесу. Ігри проводилися раз на чотири роки на честь бога Зевса Олімпійського; звідси й походить їх назва.На Олімпійських іграх найсильніші грецькі атлети змагалися з бігу, стрибків, боротьби, кидання диска, метання списа, кулачного бою. Найнебезпечнішими змаганнями були перегони колісниць, запряжених четвериками коней. Треба було 12 разів об’їхати арену іподрому. Візники, стоячи на колісницях, правили кіньми. Колісниці шалено мчали і нерідко розбивалися. В одному із заїздів з 10 колісниць розбилося 8.Судді нагороджували переможців вінками з галузок маслинового дерева. Коли переможець повертався додому, усе населення міста виходило йому назустріч. На знак того, що він прославив свою батьківщину, йому зводили статую.Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди. Купити бігових коней могли тільки найбагатші греки. Переможцем на кінних змаганнях вважали власника коней, а не візника, який ризикував своїм життям і виявляв велику майстерність, правлячи кіньми. Жінкам з’являтися на Олімпійських іграх було суворозаборонено під страхом смертної кари. На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях. Збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з її колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбах, які оточували долину. Гучними криками вони підбадьорювали атлетів, котрі змагалися.<span>На Олімпійські ігри приїздили письменники й поети, щоб прочитати свої твори перед тисячами слухачів, які зібралися з усього еллінського світу. За переказом, Геродот тут уперше читав уголос свою “Історію”.</span>Греки лічили роки від перших Олімпійських ігор, які, за переказом, відбулися в 776 році до н.е. В “Іліаді” Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам’яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичайному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Гомера — перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в’Стародавній Греції.<span>Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від зайця. Наприклад, спартанець Ладас бігав, не залишаючи на піску слідів. Юний Полімнестор із Мілета легко наздоганяв кіз, яких випасав на горах, і навіть ловив зайців. З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін — це приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів воїн полководця Мільтіада — Фідіппід. Він мав повідомити своїх земляків про блискучу перемогу війська над персами. Було це у 490 році до н. є. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг вимовити лише два слова: “Ми перемогли!” і впав мертвий.</span>
Текст сказки казахстанского писателя Николая Веревочкина, которая включена в программу обновленного содержания образования в Казахстане, в качестве книги для внеклассного чтения. Сказка учит верить в волшебство, в силу любви и творчества, самопожертвованию ради людей, окружающих тебя. Интересная и поучительная история, где главными героями становятся нарисованные персонажи
Основной, важнейшей частью Пушкинского заповедника является сельцо Михайловское.
Даже географически оно занимает центральное положение среди заповедных земель. Километрах в двух-трех западнее его лежит Тригорское, километрах в четырех-пяти восточнее - Петровское и примерно на таком же расстоянии южнее - Святогорский монастырь.
Скат Михайловского холма. Со ската высокого холма, на котором расположено сельцо Михайловское, открывается великолепный вид на широкую зеленую долину. Два спокойных озера стелются среди поросших стройным сосняком берегов. Быстрая голубая Сороть живописно извивается между холмами. Пока можно разглядеть, тянутся заливные луга и нивы. Далеко за озером Кучане - очертания парка Петровского. На гребнях холмов и в ложбинах между ними приютились деревни. "Ширь, простор - вот первое, что произносишь перед этой картиной, но в этой шири есть какая-то нежность, есть какая-то почти грустная простота. О, нет - не убогая простота, а, напротив, уверенная в себе, простая в своей непосредственной красоте... Да, этот кусок земли достоин быть колыбелью поэта и, пожалуй, именно русского поэта".*
* (А. В. Луначарский.- "Красная газета", 1926, №№ 207-209.)
Пушкин горячо полюбил этот "кусок земли" уже в свой первый приезд сюда летом 1817 года.
Только что сдав последний лицейский экзамен, молодой поэт вместе со всей семьей приехал в Михайловское.
3 июля он подал прошение в коллегию иностранных дел, куда был зачислен на службу, об отпуске по 15 сентября в Псковскую губернию "для приведения в порядок домашних дел", 8-го получил на основании этого прошения из коллегии паспорт, а 9-го был уже в дороге.
Ехали из Петербурга трое суток, обычным путем - через Гатчино, Лугу, Боровичи, Порхов, Бежаницы, Новоржев (был и другой путь - на Псков, Остров, Врев, но им пользовались реже).
В дороге, очевидно, были сочинены стихи:
Есть в России город Луга
Петербургского округа;
Хуже не было б сего
Городишки на примете,
Если б не было на свете
Новоржева моего.
В Михайловское приехали 11 июля.
"Вышед из Лицея, я почти тотчас уехал в Псковскую деревню моей матери. Помню, как обрадовался сельской жизни, русской бане, клубнике и проч... .",- писал позднее Пушкин в своих "Записках", над которыми работал в Михайловском в 1824-1825 годах.
Он много бродит по лесам и полям, которые, по свидетельству И. И. Пущина, "любил с детства", навещает двоюродного деда в Петровском и особенно охотно и часто бывает у соседей Осиповых-Вульф в Тригорском.
