Глаза меньше устают если смотреть на лево
Эвглена зеленая (Euglena viridis) - представитель биологической группы жгутиковых простейших (в современной систематике тип жгутиковые, или Sarcomastigophora, не выделяется, а E. viridis относят к типу Euglenozoa), включающий в своей жизнедеятельности черты как животных, так и растительных организмов. Последнее - интересный феномен в науке о жизни, хотя, стоит отметить, эта особенность вида говорит о примитивности организма с эволюционной точки зрения, а не наоборот. Информация о строении эвглены Строение эвглены зеленой достаточно простое, напоминает строение всех растительных жгутиковых организмов. В клетке E. viridis находится одно оформленное ядро, окруженное ядерной оболочкой. В цитоплазме находится множество хроматофоров - особых органоидов, содержащих необходимый для осуществления фотосинтеза пигмент хлорофилл и обеспечивающих возможность этого процесса. По ультрамикроскопическому строению хроматофоры напоминают хлоропласты в клетках высших растительных организмов. Эвглена зеленая способна к фотосинтезу только при наличии света. В условиях темноты представители вида переходят к гетеротрофному (сапрофитному) типу питания (сходство с животными организмами). Также при отсутствии света E. viridis может терять зеленую окраску. Так называемый "глазок" (стигма) позволяет простейшему воспринимать свет. В качестве запасного питательного вещества эвглена зеленая использует парамил - похожий на крахмал углевод, локализованный в цитоплазме. Регуляция осмотического давления и частично выведение продуктов жизнедеятельности осуществляется с помощью сократительной вакуоли. Питается E. viridis благодаря пищеварительной вакуоли, об этом чуть ниже. Жгутик, его строение и функции Жгутик - важный органоид клетки, с его помощью передвигается и питается эвглена зеленая. Строение жгутика достаточно несложное, он состоит из отходящего от клетки и выдающегося наружу участка, непосредственно выполняющего функции движения и захвата пищи, и базального тела (кинетосомы) - расположенного в толще цитоплазмы элемента, значительно меньшего по размеру. Ультрамикроскопическое строение значительно сложнее. Жгутик обеспечивает прежде всего реализацию локомоторной функции. E. viridis будто ввинчивается в окружающую среду с его помощью, то есть передвигается вперед винтообразно. Скорость движения (соответственно, вращения жгутика) при благоприятных условиях достаточно высока. Также с помощью рассматриваемого органоида эвглена зеленая осуществляет захват пищи. Движение жгутика вызывает небольшой водоворот, в результате которого мелкие частицы увлекаются к его основанию. Там образуется пищеварительная вакуоль, в которую из остальной клетки поступают ферменты, позволяющие переварить эти частицы. Размножение эвглены зеленой Эвглена зеленая размножается путем митотического деления клетки пополам. При этом старый жгутик может отходить к одной из вновь образовавшихся особей, а у другой позже формироваться вновь из кинетосомы. В других случаях жгутик может отбрасываться перед делением вообще и образовываться заново у обеих дочерних особей.- Читайте подробнее на SYL.ru: jiznedeyatelnost
Петух оплодотваряет курицу и через 1-2 недели будут яица
<em><u>Барометр </u></em>- это п<span>рибор,измеряющий атмосферное давление.
Я думаю,что так.Надеюсь, что помогла:з</span>
Кожний різновид відчуттів виникає і функціонує за своїми специфічними, властивими лише йому закономірностями. Але є й загальне у відчуттях, властиве кожному з описаних різновидів відчуттів.Серед спільних властивостей відчуттів головні — якість, інтенсивність і тривалість відчуттів. Крім того, своєрідними особливостями відчуттів є їх адаптація, синестезія, сенсибілізація, взаємодія.Якість відчуттів - це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших. До таких якостей відчуттів належать кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових тощо відчуттів. Якість відчуттів обумовлюється специфічними різновидами подразників, що надходять ззовні в органи чуттів. Вона визначається будовою органа відчуття, здатною відображати вплив енергії зовнішнього світу.Інтенсивність відчуття - це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша або менша сила їх виявлення. Інтенсивність відчуття залежить від сили подразника, що його викликає. Але ця залежність досить складна і має свої закономірності.<span>Чутливість аналізатора і поріг чутливості</span>Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Спеціальні психологічні та фізіологічні дослідження показали, що адекватний подразник викликає відчуття тоді, коли інтенсивність його дії, його сила досягає певного рівня, порога.Підпорогова сила подразника відчуття не викликає. Отже, порогом відчуття називають той рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють абсолютний поріг і поріг розрізнення, або диференційний.Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеризує ту мінімальну силу подразника, яка здатна викликати в людини відчуття. Цей поріг свідчить про міру гостроти чутливості аналізатора до адекватного подразника, її можна виміряти.Якщо величину абсолютного порога позначити літерою Р, а абсолютну чутливість - літерою Е, то зв'язок абсолютної чутливості та абсолютного порога можна позначити формулою Е = 1/Р. Наприклад, якщо індивід відчуває цокання годинника на відстані 5 метрів, то поріг його слухової чутливості дорівнює: Е = 1/5. Якщо цокання годинника людина розрізняє на відстані 8 метрів, то її нижній поріг слухового відчуття дорівнює: Е = і/8. Отже, поріг слухового відчуття в цієї людини кращий, ніж у першої.Верхній поріг чутливості - це та максимальна сила подразника, яка викликає адекватне відчуття. Подальше збільшення його сили викликає неадекватне відчуття - больове або якесь інше.Абсолютна чутливість і величина порога відчуття перебувають у зворотній залежності. Чим вищою є чутливість, тим нижчим є поріг чутливості, і навпаки, при слабкій чутливості поріг відчуття зростає, тобто потрібна більша інтенсивність подразника, щоб викликати відчуття його дії.
