Велике переселення народів — у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів Європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії (Imperium Romanum) в 375 році.
Міграція народів в II—V століттях.
Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Римської імперії.
В широкому сенсі — Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. Наслідком Великого переселення племен стало й виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.
Міграція населення (лат. migratio — переселення) — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.
<span><span>ТОП-10 країн за кількістю емігрантів, 2007–2008 р.р.[1]</span><span><span>№Країна<span>К-сть емігрантів (млн осіб)</span></span><span>1<span> Росія</span>12,1</span><span>2<span> Мексика</span>10,1</span><span>3<span> Індія</span>9,1</span><span>4<span> Бангладеш</span>6,8</span><span>5<span> Україна</span>5,9</span><span>6<span> КНР</span>5,8</span><span>7<span> Велика Британія</span>4,2</span><span>8<span> Казахстан</span>3,6</span><span>9<span> Пакистан</span>3,4</span><span>10<span> Філіппіни</span>3,4</span></span></span>
Людей, які вчиняють міграцію, називають мігрантами. Розрізняються зовнішні міграції (міжконтинентальні, міждержавні) і внутрішні (всередині країни — між регіонами, містами, сільською і міською місцевістю тощо). Особи, які переселилися за межі країни, — емігранти, які переселилися в країну — іммігранти. Різниця між кількістю іммігрантів і емігрантів — міграційне сальдо — безпосередньо впливає на кількість населення країни.
