1. Столицей была Москва.
2. Первое упоминание о Москве в летописи.
Настала зима. Принесла з собою багато снігу та снігових заметів. Замела будинки і дороги, а воду в річці перетворила в лід.
«Всі бояться зими: - міркував хлопчик Саша, сидячи біля вікна, - звірі в лісі ховаються, пташки відлітають у теплі краї, а я не боюся!»
Саша вирішив піти у двір погуляти. Він одягнувся потепліше: шапка, комбінезон, рукавиці, валянки - все одягнув, як казала мама. Саша був слухняним хлопчиком.
У дворі було багато дітей. Настя, Соня і Сергійко разом з батьками ліпили сніговика; Тимофій грав з татом в сніжки, а Юля каталася на ковзанах. Саша хотів грати з ними разом і не міг вибрати з ким. Сашкові стало сумно. На вулицю вийшов гуляти Сашин тато з близнюками Сонею і Матвієм і запропонував усім місці побудувати велику гірку і всі погодилися. Діти допомагали возити сніг на санках, дорослі лопатами робили рівну насип. Старалися всі.
Гірку зробили. Гірка вийшла велика, дуже висока, висока - превысокая. Першим з'їхав Сашин тато, щоб перевірити гірку на безпеку і міцність. Потім він пояснив дітям, як треба кататися з гірки, а ще розповів про правила поведінки на гірці, щоб не було травм і ніхто не розбився.
«Мій тато-самий розумний», - подумав Сашко й радісно з'їхав з гірки. Потім покотилися близнюки Соня і Матвій і всі інші. Діти каталися по черзі, як велів Сашин тато.
А батьки дивилися на своїх дітей і раділи. Всім було весело. Це зима принесла такі зимові забави для дітей і дорослих, і тих, хто не боїться морозу.
XVII век — одна из самых ярких и блистательных страниц в истории мировой художественной культуры. Это время, когда стремительно менялась привычная, казалось бы, незыблемая картина мира, а в общественном сознании происходило крушение идеалов Возрождения. Это время, когда на смену идеологии гуманизма и веры в безграничные возможности человека пришло ощущение драматических противоречий жизни. С одной стороны, происходит революционный переворот в естествознании, формируется новая картина мира, появляются новые философские течения, а в искусстве — новые стили и жанры. С другой — преобладают политический консерватизм, пессимистические взгляды на общество и человека, развиваются иррационализм и мистика. В обществе, как справедливо отмечал искусствовед А. А. Аникст,
«исчезает уверенность в близком и неизбежном торжестве положительных начал жизни. Обостряется ощущение её трагических противоречий. Прежняя вера уступает место скепсису. Сами гуманисты уже не доверяют разуму как благой силе, способной обновить жизнь. У них возникает и сомнение относительно природы человека — действительно ли добрые начала главенствуют в ней».
Перемены и трагические конфликты этой эпохи образно запечатлел английский поэт Джон Донн (1572—1631):
Так много новостей за двадцать лет
И в сфере звёзд, и в облике планет,
На атомы Вселенная крошится,
Все связи рвутся, всё в куски дробится.
Основы расшатались, и сейчас
Всё стало относительным для нас.
Ответ:
Скользкий путь-опасный, на котором можно потскользнуться, упасть
