Ответ:
Історики вважають, що в ранньому періоді історії (середина 17 століття) місто Харків мало герб із зображенням натягнутого лука із стрілою на полі картуша. Цей герб відповідав тому періоду історії міста, коли Харків відігравав роль військово-опорного пункту на південному кордоні Російської держави.
25 квітня 1781 року було утворено Харківське наміснитцтво (губернія), що складалося з 15 повітів, а 21 вересня того ж року було затверджено намісницький герб, який служив також й міським гербом Харкова.
Герб Харківського наміснитцтва був геральдичним щитом французької форми (чотирикутний, загострений до низу). На зеленому полі щита зображені «положенные крестообразно Рог Изобилия с находящимися в нем плодами и цветами, и кадуцея, или Меркурьев Жезл» – золотий жезл із срібними крилами, який обвивають змії сріблястого кольору.
Объяснение:
Зелений колір в геральдиці символізує надію, радість, достаток. Ріг Достатку – природні багатства краю. Кадуцей – незмінний атрибут Бога Меркурія, який в епоху античності вважався заступником торговців, мандрівників, парламентерів. Змії, обвиваючі кадуцей, символ мудрості. Таким чином, герб символізував «как изобилие окружных стран того города, так и торговлю, производимую на бывающей там знатной ярмарке».
Харківський герб був складений в 1775 році геральдмейстером князем М.М.Щербатовим (з 1771 року князь очолював геральдмейстерську контору)
Ягужинский, Павел Иванович
<span>Объединение России способствовало заметному ускорению развития во всех сферах жизни страны уже в первой половине XVI в. Росли города, в которых увеличивалось население, совершенствовались ремесло и торговля, осваивались новые земли, обживались ранее незаселенные северные районы, стабилизировались отношения между социальными группами. Как раз к середине XVI в. в стране сформировались основные социальные слои со вполне оформившимися функциями и интересами: господствующие позиции по-прежнему занимает боярство, однако все более уверенным становится голос новой социальной группы – дворянства, служилых людей, которые, в отличие от бояр, получали в вознаграждение не наследственное («вотчину»), а условное, временное земельное владение («поместье»). В вотчинах и поместьях работали крестьяне, зависимые от владельца земли, но имеющие право уйти при условии выполнения договорных обязательств. За проживание на этих землях они обязаны были платить оброк (натуральный, по преимуществу) и выполнять определенные, сравнительно небольшие в этот период, отработочные повинности (барщина).
</span>
Семь свободных исскуств включают в себя:
Грамматику
Диалектику
Риторику
Геометрию
Арифметику
Астрономию
Музыку
Большинство этих предметов сохранилось, просто поменялись названия. Добавилось множество других наук. Усе
