Автобиографических повестях К. Воробьева, отмеченных психологической точностью, — беспощадное изображение жестокости войны Ястребов - молодой лейтенант. Его глазами видятся бои под Москвой. Едва ли не единственный молодой боец, выживший из целой роты кремлевских курсантов. В его поведении есть общее для восприятия войны русскими солдатами в 41 году - это и растерянность и неразбериха, и конечно же, бескрайняя отвага и мужество.
.Рюмин относится к противнику не как специалист ( проще говоря) , он не видит во враге серьезности, он считает, что Красная армия - "непобедимая и легендарная". И себя считает этаким супергероем. Наверно, поэтому и не воспринимает устный приказ об отступлении, считая его не за тактический ход, а за трусость.
А невосприятие серьезности угрозы на войне чаще всего ведет к потерям. Во время обстрела с воздуха, даже не ложится, чем и вызывает восхищение и любовь курсантом - "Свой", отважный, решительный, авторитет для курсантов.
В повести "Убиты под Москвой" сочетаются реалистичность, глубокое осмысление событий и тонкий психологический анализ поступков героев. С самого начала она трагична: еще идут строем курсанты, еще война не началась для них по-настоящему, а над ними, как тень, уже нависло: "Убиты! "
Добрый ,безобидный ,приветливый ,безощитный .
Васютка ходил в тайгу и собирал кедровые шишки для рыбаков. Для него занятие, а рыбакам- развлечение в непогоду.
Удачи!
Відповідь:
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Пояснення:
<u /><u /><span>Несколько лет тому назад в одном из своих поместий жил Кирилл Петрович Троекуров. Богатство, знатный род и связи придавали ему большой вес в губернии, где находилось его имение. Соседи были рады угождать его малейшим прихотям, губернские чиновники трепетали при его имени. Кирилл Петрович принимал эти знаки подобострастия как надлежащую дань. </span>
