1.Осінь золота,красива!У ній багато сяйва та краси.Хто не любить осінь?Вона подобається усім дитям!
2.Осінь наступає дуже швидко для дітей.Вона є 3 після літа.Діти люблять ходити по листочкам ногами.Її люблять діти і дорослі.Ось яка це осінь!
Позаторішній підручник до сих пір лежить у мене на столі
Українською:
Шишкарі-це перелітні мандрівники.Вони переплітаються сюди восени вони не ,як всі птахи.Ці пташки прилітають сюди осінню тому,що насіння шишки їхній корм.Найбільше вони поселяються у хвойних лісах.Коли багато їжі інші птахи поселяються.В той час шишкарі вигудовують своїх шишкарят.У них настільки теплі гнізда,що пташенята без пір'я не замерзають.
На русском:
Шишкари это перелетные мандривники. Ани переплетаются сюда осенью они не как все птахи.Ети птички прилетают сюда осенью том, что семена шишки их корм.Найбильше они поселяются в хвойных лисах.Когда много пищи другие птицы поселяються.В то время шишкари вигудовують своих шишкарят.У них настолько теплые гнезда, птенцы без перьев не замерзают.
Людське життя.. . Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. . усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
<span>Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» . </span>
<span>Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за допомогою мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я. </span>
В житті кожної людини неабияку роль відіграють книги. З них ми черпаємо нові знання, дізнаємося більше про навколишній світ, розкриваємо весь зміст внутрішнього світу людини. Саме читання допомагає нам пізнати самих себе.
Наприклад, будь-яка книга дає нам відповіді на ряд питань, незалежно від того знаємо ми про це чи ні. Проте ми здобуваємо певні знання, можливо, навіть не запідозрюючи того. Саме через це люди і вважають навчання одним із найважливіших факторів в житті кожної людини.
Під час прочитання книг, газет, журналів наші почуття розвиваються, тим самим вдосконалюється наш розум. І це не потребує особливих зусиль з нашої сторони! Потрібні лише старання та уміння бути уважним до кожного прочитаного слова.
Отже, читання — це своєрідний чинник, що сприяє формуванню людини як особистості в суспільстві.