Вооот
вроде бы эта практическая
1)Атлантический океан
2)Тихий океан
3)Тихий океан
4)Тихий океан
5)Тихий океан
6)Северный Ледовитый океан
7)Атлантический океан
8)Северный Ледовитый океан
9)Южный океан
У басейніТихого океану перебуває найдовша і найбагатоводніша річка Євразії - Янцзи. Цей головний водний шлях Китаю починається на Тибетському нагір'ї, а через 5800 км Янцзи впадає у Східно-китайське море. На його узбережжі річка утворює велетенську дельту, що кожні 40 років збільшується на 1 км. Цьому сприяє величезна кількість напіврозчинених часток, що надають водам Янцзи жовтуватого відтінку.Подібний колір мають води ще однієї з найбільших річок материка,що так і називається - Хуанхе, тобто «жовта». Дно Хуанхе, як і Янцзи, постійно заповнюється наносами, що причиняє паводки. Особливо частими вони бувають літньої пори, що пов'язано з літніми мусонами. Для захисту від паводків багато поколінь китайців споруджували величезні, завдовжки в. тисячі кілометрів, дамби.Величезної шкоди поселенням на узбережжі завдає Амур. Це одна зі річок Азії, що утворилася внаслідок злиття двох витоків і Аргуні. Довжина Амуру - 2824 км, але від витоку і становить 4440 км. На шляху до Охотського моря русло змінюється. Воно то звужується між гірськими схилами, ущелину, то розширюється. Особливо могутнім стає Амур еля мусонних дощів і тайфунів. Тоді рівень води в річці на 6-10, а інколи навіть на 15 м. На десятки кілометрів ся тоді каламутні темні води річки (звідси й назва: Амур «чорний»). Узимку річказамерзає.Також його притоки дуже багаті на рибу. Тут мешкає близько 100 Ознак незвичним є те, що в річці мешкають як представники сиги, налим, так і півдня - змієголов, китайський окунь тощо. Уверх за течією з морів щорічно Амуром підійма-і нерест лососеві, зокрема кета й горбуша. - найбільша на півострові Індокитай річка Азії, що сягає аж 4500 км. Вона починається далеко на нагір'ї Тибет й у течії має численні пороги йводоспади. У нижній течії річка численні меандри. Одним із рукавів Меконг сполучається Тонлесап (Сап), що є природним регулятором стоку річки, втку на річці часто трапляються повені, внаслідок чого води піднімається на 10-15 м.На рівнинній місцевості цей час розливається тому надлишок води з річки надходить до озера, а в сухий ви навпаки. Меконг впадає в Півайське море, до якого хвилі переносять дуже багато мулу. Саме він значною мірою створив величезну дельту, населена, давно освоєна зажливим господарським Індокитаю. Меконг має транспортне значення, він настільки глибокий у нижній течії, що навіть морські судна піднімаються на сотні кілометрів уверх за течією
Материк Северная Америка расположен во всех климатических поясах северного полушария, кроме экваториального. Наибольшую протяженность с востока на запад он имеет в умеренных широтах, тогда как к югу он суживается, а в субтропические и арктические широты заходит своей расчленённой и раздробленной островной частью. Поэтому на материке преобладают различные типы умеренных и субтропических климатов.
Очень большую роль в климате Северной Америки играет рельеф. Рельеф Северной Америки имеет субмеридиональный характер. Со стороны Тихого океана проникновение воздушных масс крайне затруднено в связи орографических барьеров в виде горной системы Кордильер. Тихоокеанские воздушные массы не могут проникнуть вглубь материка. Влияние этой массы характерной только для узкой прибрежной полосы. На востоке Северной Америки расположена горная система Аппалач, но этот барьер не очень резко выражен. Поэтому здесь наблюдается очень благоприятная позиция для проникновения Атлантических воздушных масс. В средней части материка в направлении с Северного Ледовитого океана до Мексиканского залива протягивается полоса равнин. Это создаёт отличные условия во все сезоны года для меридионального воздухообмена между тропическими и арктическими широтами.
Значительное влияние на климат Северной Америки также играют океанические течения, которые подходят к берегам материка. Так вот зимой над тихоокеанским побережьем материка температуры более или менее положительны, чем у берегов Европы на этих же широтах. Такую зимнюю аномалию положительных температур создаёт тёплое течение, которое идёт на север от 40° с.ш. Под влиянием холодного Калифорнийского течения у тихоокеанских берегов создаются условия для температурной инверсии, которая у берегов материка не вызывает конденсацию водяных паров и из-за этого осадков не выпадает, поэтому здесь расположены сухие и холодные пустыни. В Атлантическом океане имеется тёплое течение Гольфстрим и холодное течение Лабрадор, они создают контрасты температур между севером и югом прибрежной атлантической полосы. Там где эти контрастные течения сходятся создаются благоприятные условия для образования циклонов.
В холодную половину года материк находится в условиях неравномерного нагревания. К северу от полярного круга господствует холодная полярная ночь, средняя часть материка также сильно охлаждена. В то же время крайний юг Северной Америки и в зимнюю половину года бывает нагрет.
Так как значительная часть материка (её северная половина) находится в условиях барического максимума, центр которого несколько смещён к западу и лежит примерно у параллели 40° с.ш., то эта территория подвержена охлаждению. В умеренных широтах над океанами преобладает области барического минимума. Эта область низкого давления довольно ярко выражена и его отрог может зайти далеко на северо-запад вдоль Девисова пролива и моря Баффина. Из-за этого над атлантической части Северной Америки круглый год преобладает область пониженного давления, а в отдельные годы протягивается довольно далеко в глубь материка.
