З давніх-давен, в нашій країні шанують хліб. Є навіть таке прислів'я:" Хліб всьому голова ". В народі вважають якщо є хліб, той буде мир. Ще в дитинстві нас привчали добре ставитися до хліба, адже це наша святиня. Напевно для всіх народів, він святий. Хліб - це головна "страва" на кожному столі. Ми повинні берегти його, тому що він робиться тяжкою працею. По своїй історії, ми знаємо тяжкі роки без хліба, коли вимирали люди. Напевно жодній армії, не снився такий жах... Людству потрібно навчитися поважати хліб, знати йому ціну, бути дбайливим до нього. Хліб - це життя. Тому потрібно ставитися до нього, як до святині.<span>
</span>
На письмі звуки передаємо буквами (літерами). Букви – це умовні знаки, якими передано на письмі звуки мовлення. Сукупність букв, розташованих у певному порядку, називають алфавітом (або азбукою, абеткою).
<span>Сьогодні холодно і похмуро. Йде дощ. Але все одно в цьому є своя принадність. Природа живе своїм життям в будь-яку погоду. І листя шепочуться навіть у похмурий осінній день. Вони шепочуть про своє життя: вона ж так схоже на життя людей. Навесні листя тільки починають жити, і це схоже народження людини. Навесні листя шепочуть про свої мрії і бажання. Вони хочуть стати великими і зеленими - так і діти мрію стати дорослими. Влітку листя набираються сили і шепочуть про любов (юнаки та дівчата закохуються, стають дорослими). До осені листя розуміють, що скоро їх життя закінчиться. Вони згадують хороше і жалкують про те, що не встигли зробити. Чоловіки і жінки в зрілому віці аналізую своє життя, розуміють до чого вони прийшли і до чого потрібно прагнути. Взимку листя вмирають ... <span>Люди теж йдуть ... У похмурий осінній день листя шепочуться про своє життя, прожитого не дарма.</span></span>
Нещастя завжди приходить неочікувано. Не щастя, а лихо чекає його в майбутньому.
Про хлопця ходила нестача, що совість його нечиста. Не слава, а зневага допомогли їй стати сильнішою.
Неправда - горе для дружби. Не правда, а брехня, що сльозами горю не допоможеш.
Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у
вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками.
Довжина –
близько 18м, ширина й висота бортів – до 4м. Ззовні бортів для
збільшення остійності і плавучості кріпився очеретяний пояс. Човен мав
поперечні переборки і лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носовий і
кормовий рулі, уміщав до 70 чоловік. Озброєння – 4-6 фальконетів
(гармати калібром 30 мм.). На борту був запас зброї та провіанту
достатній для тривалих морських походів. Тут зберігали провіант,
боєприпаси й зброю. До кожного кінця човна прилаштовували окреме стерно,
завдяки чому чайка в будь-який момент могла змінити курс на 180
градусів.