Глава 4.
На следующий день Хлестаков ничего не помнит, он просыпается не «фельдмаршалом», а коллежским регистратором. Между тем, официальные лица города «на военную ногу» выстраиваются в очередь с целью дать взятку Хлестакову, и он, думая, что берет в долг (и будучи уверен, что добравшись до своего села, он вернет все долги), принимает деньги от всех , включая Бобчинский и Добчинский, которым, казалось бы, нечего давать ревизору взятку. Хлестаков даже сам выпрашивает деньги, ссылаясь на «очень странный случай», что «в дороге абсолютно издержался». Далее к Хлестакова прорываются просители, которые «лбом бьют городничего» и хотят заплатить ему натурой (вином и сахаром). Только тогда к Хлестакова доходит, что ему давали взятки, и он наотрез отказывается, а вот если бы ему предложили долг, он бы взял. Однако, слуга Хлестакова Осип, будучи гораздо умнее своего хозяина, понимает, что и натура, и деньги - все равно взятки, и забирает все у купцов, мотивируя это тем, что «и веревочка в дороге пригодится». Выведя последнего гостя, успевает поухаживать за женой и дочерью Антона Антоновича. И, хотя они знакомы всего один день, просит руки дочери городничего и получает согласие родителей. Осип настоятельно рекомендует Хлестакову быстро убраться из города, пока не раскрылся обман. Хлестаков уезжает, напоследок отправив своему другу Тряпичкину письмо с местной почты.
Я прочитал рассказ известного писателя М.Зощенко «Галоши и мороженое».
Рассказ мне понравился. Главные герои этого рассказа - мальчик Минька и его сестренка Леля.
Когда дети шалили, то папа их справедливо наказывал, а когда говорили правду, то хвалил. Однажды они решили продать чужие галоши, чтобы купить мороженое. За это им не разрешили целый год есть мороженое. Как-то Минька выбросил свой дневник с двойкой. Дневник нашел учитель и принес показать родителям. Тогда папа похвалил Миньку за то, что он сам рассказал о своем плохом поступке.
А еще однажды Леля захотела получить подарок и решила всех обмануть. Она положила бильярдный шарик к себе в карман, а притворилась, будто случайно проглотила его. Но когда шарик выкатился из ее кармана, папа был очень зол на нее и заставил носить целый год старые башмаки и старое платье.
Язык писателя лёгкий и понятный.
Прочитав этот рассказ, для себя я сделал вывод, что нужно говорить правду и не совершать плохих поступков.
<span>Ярослав - син полоцької княжни Рогніди і Володимир Святославича. Уже в 987 р йому в князювання були віддані ростовські землі. Але, після того як помер старший син великого князя Вишеслав, почалося князювання Ярослава в Новгороді. Смерть великого київського князя спровокувала жорстоку боротьбу за владу між його дітьми. Київський престол був захоплений Святополком, який отримав в народі прізвисько Окаянний. Він убив своїх братів Бориса і Гліба, княжили відповідно в ростовських і смоленських землях і Святослава, посадженого батьком в землях древлян. Перемогти Святополка зміг тільки Ярослав, що став після цього великим князем. Але з князем тмутараканским Мстиславом йому впоратися не вдалося і всі землі Русі знову опинилися під владою Києва тільки після смерті Мстислава в 1036 році. Характеристика Ярослава Мудрого і всього періоду його правління є неоднозначною, але все історики сходяться на тому, що прізвисько своє князь повністю оправдал.Князь був одружений на Інгігерді, дочки конунга шведів. Оскільки в літописах згадується два імені дружини Ярослава Ірина та Анна, історики роблять висновок про те, що ім'я Ірина вона отримала при хрещенні, а Анна - після відходу в монастирь.В роки правління Ярослава Мудрого 1019 - 1054 держава Київська Русь досягла свого розквіту. Воно стало одним з найсильніших в Європі. Діяльність Ярослава Мудрого була спрямована на те, щоб зміцнити не тільки стольний місто, але і всі свої великі володіння. При ньому було закладено кілька нових городов.Благодаря розумної зовнішньої політики Ярослава Мудрого авторитет держави на міжнародній арені значно виріс. Щасливий виявився князь і у військових справах.Успішними були вчинені ним походи на Польщу, князівство Литовське, в землі, що належали фінським народам. Але однією з найбільш важливих для Русі була перемога над кочівниками печенігами 1036 р.У останній раз Київська Русь за Ярослава Мудрого зіткнулася з Візантією. Конфлікт завершився підписанням договору про мир, підкріпленого династичним шлюбом. Син князя Всеволод одружився з візантійською принцесою Анною. Ярослав використовував династичні шлюби як засіб зміцнення миру. Сини Ярослава Володимировича Мудрого, Святослав, В'ячеслав і Ігор, одружувалися на німецьких принцес.<span>
</span></span><span><span>
</span></span>
В отличие от брата Андрий был более привязан к мирной жизне, полной разнообразных удовольствий.Автор обращается к братьям как и жестоко так и безприкословно.
