Добрая, нежная, сострадательная.
Доля Миколи Зерова трагічна — на сорок п'ятому році життя, у квітні 1935 року, був заарештований і звинувачений (яка жахлива нісенітниця!) в керівництві терористичною підпільною організацією. Далі — Соловки.
Судячи з довідок, що видані (одна - його батькам, друга - його дружині), існувало дві дати смерті Зерова — 1937-й і 1941-й рік. Сьогодні на підставі останніх документів можна точно твердити, що Зеров був розстріляний у Соловецькій тюрмі 3 листопада 1937 року. Другу дату "неясного" загину придумали ті, хто намагався і намагається ще й нині замести сліди страхітливих злочинів сталінського режиму...
Ефим работал помощником кузнеца,но народ прозвал его Юшка,ему было около 40 лет,но из-за болезни чахотка,он выглядел как старый дед.Местные дети часто обижали Юшку,дразнили и кидались камнями и песком,но из-за душевной доброты и большого любящего сердца,Юшка воспринимал их поступки,как скрытая любовь к нему.Все деньги,которые он зарабатывал у кузнеца,он складывал и отправлял в город,позже выяснилось,что эти деньги он посылал девушке,которую опекал,она училась в пансионе и в будущем хотела стать врачом и вылечить Юшку,но не успела,Юшка умер.Этот рассказа нас учить в первую очередь доброте к ближнему и всем ,кто нуждается в нашей помощи,нельзя быть безразличным к людям.которые болеют и которые очень одиноки ,эти люди знают больше,они знают как нуждаешься,когда болеешь,именно такие люди всегда пойдут на встречу не смотря на свое недомогание,но ведь лучше жить так,не получая помощь от нуждающих,а самому протянуть им руку помощи.