!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мій улюблений твір- "Тореадори з Васюківки". У цьому творі розповідається про двох найкращих друзів, які потрапляли у різні пригоди.
Кожна пригода, краща за іншу і схожої історії в них не траплялося. Хлопці завжди знаходили вихід навіть із самої скрутної ситуації! Ніхто не міг ставати їм на шляху.
Найбільше мені сподобався Митько. Це найкращий друг Павлущі. Це рудий хлопчик з відомої у селі сім'ї. Він кмітливий, гарний і добрий друг, який не кине у скрутний час.
Мені дуже сподобався цей твір!
Риболовецького судна закидають мережу з приманкою, і злітається Зграя чайок, «щоб хитрістю чи силою добути крихти їжі». Тільки одна чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон здійснює свої тренувальні польоти в повній самоті. Джонатан порушує всі неписані закони Зграї — зависає в повітрі літає низько над водою і розвиває величезну швидкість. Він намагається довести своє вміння літати до досконалості.Джонатан нехтує основним заняттям чайок — добуванням їжі. Його батьки тривожаться, адже від їх сина «залишилися пір'я та кістки». Послухавшись умовлянь, Джонатан тиждень живе, як інші чайки, але потім усвідомлює безглуздість такого існування і повертається до тренувань. Всю наступний тиждень він вчиться керувати польотом на високій швидкості, однак у нього нічого не виходить
<span>Думки, мрії, живі істоти, гвалт міста, радість і турбота,- це те що оточує нас кожного дня. Світ наколо нас дуже суперечливий. З одного боку він щомиті змінюється, а з іншого сутність речей будь якого часу залишаеться єдиною. Інколи ось так зупинишься на хвильку і потім вже не знаєшь чи біжать за тип світом навздогін, у безкінечній гонці, чи залишить все як є. Взагалі то, із розвитком суспільства все меньше й меньше часу залишається у людини для того щоб жити. Жити насправді, а не кружляти по колу буденних справ. Ось, ще кілька століть назад цінність часу не була на стільки значною. Це можно побачити глянувши на годинник. Спочатку в нього була лише одна стрілка для показу годин, потім друга для хвилин. Зараз же цінна не те що кожна секунда, цінна кожна мить. Як хочеться за всім встигнути, все пізнати. Але найчастіше ми на це не спроможні, з*являється необхідність розставляти пріоритети, розділяти речі на більш й менш важливіші. Постає вибір. Усе нашежиття складається із суцільного вибору власного шляху. Для кожного він свій, і сутність його для кожного є правдивою. Ніколи не можно казати: "Ти живеш неправильно!",- лише дивлячись і спираючись на власний досвід і відчуття правдивості, бо інколи такі думки закорініються у нашому бутті й хтось все явно не має вибору, як тільки підкоритись системі. А може йдучи своїм шляхом він досяг значих успіхів. Треба вірити у себе, свої переконання, мати власну думку та бути упевненим у своїх силах.</span>