Введение 1848 год был одним из самых бурных в истории XIX в. Революции и национально-освободительные движения охватили почти все станы Европы: Францию, Германию, Австрийскую империю, итальянские государства. Никогда еще Европа не знала такого обострения борьбы, подобного размаха народных выступлений и мощного подъема национально-освободительных движений. Хотя в различных странах накал борьбы был не одинаков, по-разному развивались события, несомненным было одно: революция приобрела общеевропейский масштаб. К середине XIX в. на всем континенте еще господствовали феодально-абсолютистские порядки, причем в некоторых государствах социальное угнетение переплеталось с национальным. Начало революционного взрыва приблизили неурожаи 1845-1847 гг., «картофельная болезнь», лишившая беднейшие слои населения основного продукта питания, и разразившийся в 1847 г. сразу в нескольких странах экономический кризис. Закрывались промышленные предприятия, банки, торговые конторы. Волна банкротств усилила безработицу. Революция началась в феврале 1848 г. во Франции. События во Франции стали искрой, воспламенившей либеральные восстания во многих государствах Европы. В 1848-1849 гг. революционные события приняли небывалый размах. В них слились воедино борьба различных слоев общества против феодально-абсолютистских порядков, за демократизацию общественного строя, выступления рабочих за улучшение материального положения и социальные гарантии, национально-освободительная борьба угнетенных народов и мощное объединительное движение в Германии и Италии. <span>Французская революция 1848 г. осталась в памяти современников и участников преимущественно как неудачная попытка осуществления политической демократии и социальной республики. Под тем же углом зрения более столетия ее рассматривает и мировая историография. На восприятие этой революции ее современниками и потомками повлияли события, произошедшие в основном, в течение 1848 года. Среди них два поворотных: июньское восстание рабочих в Париже и бонапартистский государственный переворот. Они перечеркнули надежды революционеров на торжество идеалов социальной справедливости и демократии. </span>
Удаление или снижение радиоактивного загрязнения с какой-либо поверхности
Преимущества государственного регулирования хозяйства:
<span>1)
</span>Государственный контроль
<span>2)
</span>Государственная ответственность
<span>3)
</span>Государственные риски
Недостатки государственного регулирования хозяйств:
<span>1)
</span>Поражение коррупции
<span>2)
</span>Сковывание экономической инициативы
Преимущества приватизации хозяйств:
<span>1)
</span>Экономическая свобода
<span>2)
</span>Собственные риски
<span>3)
</span>Чистая прибыль за вычетом налогов
Недостатки приватизации хозяйств:
<span>1)
</span>Большие риски
<span>2)
</span>Понесенные убытков за свой счет
<span>В 1970-1980-х годах Тайланд и Малайзия перешли к приватизации, т.е.
создали благоприятные условия для инвестиций (притока капитала). Начался
настоящий экономический бум, что способствовало строительству новых предприятий,
которые теперь были включены в мировые цепочки. В Малайзии производили детали
для современных американских компьютеров, а в Тайланде возникла передовая
индустрия туризма.</span>
Повод: смерть последнего Капетингов на французском престоле
Причины: борьба за влияние в стране и война, как способ обогащения для феодалов
<span>Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення
вУкраїні.Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній
УкраїніПочаток індустріалізації в Україні.Промисловий розвиток
західноукраїнських земель.Столипінська аграрна реформа та її здійснення в
Україні.У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких
вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських
земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі
розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове
розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах
розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми
експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського
господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної
Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на
ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно
розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні
поміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективність
господарювання демонструють великі магнатські маєтки, які
спеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішніше
розвиваються господарства Степової України, де більшість землі
перебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів,
болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішно
розвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство,
вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та інших
продуктів сільського господарства.Величезні прибутки поміщикам, особливо
Правобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на
той час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості України
займало сукновиробництво, другорядне - залізоробна, скляна, паперова,
кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарства
першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про
народження нової епохи - епохи індустріалізаціїПромисловий переворот в
Україні.Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його
перший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на панування
кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до
економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне
виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур,
число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі
машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні
виробництва.Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі
промисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова
техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці
сировини.У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий
завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 р. в с.
Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були проти
кріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі і
промисловості. Твори Т.Шевченка, Марка Вовчка були суцільним
звинуваченням проти кріпацької неволі.У 1857 р. почали створюватися
особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської
реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла
Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. У
комісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики з
Чернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрної
реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна
комісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого
1861 р.
</span>