<span>Ось і настали літні канікули, коли
можна присвятити час улюбленим заняттям. Мені дуже подобається читати,
тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні
Чудес». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю,
читаючи її. З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які
постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона
познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні чудес. Тут
дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її
своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але
незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже
неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І
взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися,
що відбувається в іншому світі. Для цього їй довелося навіть декілька
разів поміняти свій зріст, іноді це було життєво необхідно (наприклад,
коли Королева звеліла відрубати Алісі голову, і їй довелося за допомогою
чарівного гриба швидко збільшуватися).
Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним
виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені
сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді,
коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його
голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі,
як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із
капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як
негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого
характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто
від неї залежав</span><span><span>Із всіх персонажів найбільш близькою
мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І
я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у
загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає
інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається
аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової
країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати,
зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою,
так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським
письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси
характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим
героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно
позбавлятися</span></span>
Простота ,попытки перероспределить положительное от негативного, человек борится. Нужны изминения в количестве сказаного ,что бы не дать себе деградировать. Положительное отношение к себе и остальному что происходит, произойти может всякое но ставки не должны быть такими что их не возможно будет определить к чему они могут привести.когда крошка падает ,это малость ,когда падает человек ето уже проблема внутреннего размышления.Поддерживайте друг друга
Как бы я использовал серебряные башмачки? Я бы попросил несметного богатства, потому что именно с помощью денег можно решить проблемы, учёба у нас платная, точнее в техникумах и в институтах, да и репетиторы тоже просят платить за свои услуги. Но это в реальной жизни, но будь я там в загадочной стране, то я бы попросил, чтобы меня сделали повелителем волшебной страны, или вернуться обратно домой.
ну как-то так.
На корабле по океану
Непохмелившийся матрос
Принцессу Нури, обезьяну,
Зачем-то к нам сюда привез.
Она ж, по Африке тоскуя,
Бухала сутки напролет,
И хрипло пела чушь такую,
Какой Киркоров не поёт.
Про то, как там у них на юге,
Под тенью пальм в густых кустах
Её такие же подруги,
Хвалясь отсутствием хвоста,
Глушили водку под бананы…
Да, толерантности моей
Мешают шибко обезьяны,
Тусящие среди людей.
Лесковский Левша, например, не просто трудолюбивый, а ещё и скромный. Не хвастается своим мастерством, а посто говорит - нет моего имени , как мастера на подковках оставили, потому что делал я гвоздочки, которыми те подковки приколачивали, а это уж совсем мелкая работа...