Мiй собака довго вертiвся в нас пiд ногами
Вставне слово. на письмі виділяється комами
Василь і Ксеня пішли в ліс по ягоди. І
хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало
вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому
місці. Дітям усюди ввижалися якісь страхітливі істоти. Звідусіль лунали
незнайомі звуки. Десь углибині лісу пугикав пугач.
- Васильку, що нам робити? - запитала перелякана Ксеня.
- Не бійся, Ксеню, я тебе захищу, - як справжній чоловік, відповів Василь.
Василь назбирав хмизу і розпалив багаття. Вони трохи зігрілися і заспокоїлися. І лише тоді хлопчик згадав, що в нього є мобільний телефон. Він хутко зателефонував батькам. За годину діти почули гавкіт свого собаки Рекса. Він допоміг
батькам знайти блукачів. Радості батьків і дітей не було меж. Брат <span>із сестрою пообіцяли ніколи не ходити до лісу самі.</span>
1. Ми їхали в Крим, для того щоб відпочити.
2. Я слухаю музику, аби заспокоїтися.
3. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
4. Дарма що зима повертає на мороз, сонце вже йде на літо
.
5. Хоч далека дорога до краю, але треба іти вперед.