Хлопчик виростав і ставав все вродливішим. Мав “біле й ніжне личко, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері – як пелюстки нарциса, і губи – як пелюстки червоної троянди , і очі – як фіалки” . Проте краса зовнішня обернулась йому на шкоду. Хлопчик дуже зазнався і почав вважати себе кращим за всіх. День у день ставав він жорстокішим . Почав насміхатися з немічних , кривдити тварин, поводитись невдячно зі своїми рятівниками. Прогнав свою власну матір , яка прийшла жебрачкою . Всі ці погані вчинки свідчили тільки про красу зовнішню , але чарстве серце всередині.
Та глузування з власної матері повернулись тим , що хлопчик втратив свою вроду. Тепер всі почали насміхатись з нього , як це він раніше робив іншим. “Це , певне , така кара за мій гріх”, – зрозумів хлопчик та й пішов шукати матір по всьому світу. Багато лиха зазнав він у тій далекій дорозі. Його черстве серце стало уважним та співчутливим до оточуючих. Так гидка врода зробила його внутрішньо красивим.
<span> Мені сподобалась казка, адже вона має радісне закінчення. До хлопчика повернулась його краса. Але тепер він вже був вродливим королем з чуйним серцем та доброю душею. Хлопчик став по-справжньому красивим.</span>
История елочных игрушек.
Нас сделали на фабрики и отправили на полки в магазин,ехали мы не долго,нас разложили в магазине по цветами и рисункам,тогда я понял что я не одна такая игрушка,мы общались,а потом нас начали очень бурно покупать и купили меня.Когда я приехал в новый дом я увидела гигантскую елку такую красивую и чудестную,меня повесили на нее,я увидел много моих братьев и сестер,мы были на елке каждый год,это было прекрасно,вот такая история у меня ёлочной игрушки.