Народився 7 травня 1840 р. в селищі при Камсько-Воткінському заводі (нині місто Воткінськ,
Удмуртія) в родині гірничого інженера. У 1850 р. сім'я переїхала в Петербург, і Чайковський вступив в Училище правознавства, яке закінчив у 1859 р.
Він отримав чин титулярного радника і місце в Міністерстві юстиції. Але любов до музики виявилася сильнішою - 1862 р. юнак склав іспити в тільки що відкрився тоді Петербурзьку консерваторію. У 1863 р. він залишив службу, а після закінчення зі срібною медаллю консерваторії (1866 р.) був запрошений зайняти посаду професора Московської консерваторії.
У 1866 р. Чайковський написав Першу симфонію («Зимові мрії»), в 1869 р. - оперу «Воєвода» і увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта», в 1875 р. - знаменитий Перший фортепіанний концерт, в 1876 р. - балет «Лебедине озеро».
В кінці 70-х рр. композитор пережив важкий душевний криза, пов'язаний з невдалим шлюбом, в 1878 р. залишив викладання. Тим не менше саме в цей рік було створено одне з кращих його творів - опера «Євгеній Онєгін» на сюжет А. С. Пушкіна.
Справжньою вершиною стала опера «Пікова дама» (1890), також на сюжет Пушкіна. У 1891 р. Чайковський написав свою останню оперу «Іоланта». Складав він і музику до балетів: «Спляча красуня», 1889; «Лускунчик», 1892 р. Зліт Чайковського - симфоніста явлений в його Шостій симфонії (1893).
Постійно звертався композитор і до малих форм. Він автор 100 романсів, які є перлинами вокальної лірики, а також більш ніж 100 фортепіанних п'єс (у їх числі цикли «Пори року», 1876 р., і «Дитячий альбом», 1878 р.). Творчість Чайковського було високо оцінено ще за життя - в 1885 р. він був обраний директором Російського музичного товариства, у 1892 р. став членом-кореспондентом французької Академії образотворчих мистецтв у 1893 р. - почесним доктором Кембриджського університету.
Останні роки життя Петро Ілліч провів в Клині під Москвою, де в 1892 р. придбав будинок (з 1894 р. музей композитора).
<span>Помер 6 листопада 1893 р. в Петербурзі</span>
1) повесть
2) автора
3)осенью
4) лечится
5) "с чёрными глазами , бородка маленькая
6)вместе с Костылёвым
7)других всех убили
8)ружьё он потерял
9)ружьё ьыло у Костылёва но он бросил Жилина в беде
10) он не попал в плен
11) вариант а
12)13
13)олицетворял .
Это мои ответы . Но лучше прочитать это произведение, а то сомневаюсь. Внимательно читать надо ! Внимательно!!!
Художественный мир Лермонтова настолько тонок и многогранен, что вряд ли возможно пронумеровать и разложить по полочкам все темы, им затронутые, и образы, им созданные. Однако можно выделить основные мотивы, которые красной нитью проходят через все творчество поэта. Среди них — тема родины, свободы, одиночества, поэта и поэзии и, конечно же, тема любви. Эти темы, безусловно, не новы, но в творчестве Лермонтова они получили своеобразное развитие. Пожалуй, самой знаковой для поэта стала тема свободы. Она является определяющей во всей его лирике, как бы пронизывая все произведения. Пожалуй, это то, без чего Лермонтов не был бы Лермонтовым. Свобода — это его муза, его идеал. Окружающий мир, общество с его несовершенством почти всегда — противоположность свободе. Образ тюрьмы, например, в стихотворении «Узник», на мой взгляд, следует трактовать широко: как символ не только физического, но и духовного закрепощения личности. Лермонтовское свободолюбие стихийно, буйно, безудержно и бесстрашно. Еще одна отличительная черта лирического героя Лермонтова — вечное одиночество. Мотив одиночества придает стихам поэта нотки таинственной печали, задумчивой, но светлой грусти. Так, например, в стихотворении «На севере диком» одиночество трагично, безысходно. Оно воплощено в образах сосны и пальмы, которым никогда не суждено сблизиться. Здесь природа как бы повторяет человеческие судьбы. Лермонтов часто использует и прием противопоставления. В стихотворении «Тучи», написанном перед отъездом в ссылку, он противопоставляет беспечность и холодность тучек тяжелой судьбе человека, которому его изгнанничество приносит душевные страдания. Но, наверное, самое «одинокое» стихотворение Лермонтова — «Парус». Ощущение уязвимости паруса увеличивается за счет сопоставления с громадным простором моря, в руках которого он не более чем хрупкая игрушка.
Да,бывает конечно!Но иногда,иногда нет
Люди не ценили как девочку Ассоль ,так и ее отца!Ее называли по всякому и говорили, что она сумашедшая и много другого!
