ТОЛСТОЙ. ПОВЕСТЬ «ДЕТСТВО» . ГЛАВА «КЛАССЫ» | планы глав
/ Поурочные планы по русской литературе 7 класс. … Изучение новой главы повести – «Наталья Савишна» . 1. Чтение учителем главы. 2. Беседа по вопросам. – За что была наказана и сослана в степную деревню на скотный двор девка Наташка?
Образ Натальи Савишны (По повести Толстого «Детство ...
Сочинения по русской литературе › Толстой Лев
Образ Натальи Савишны в трилогии Толстого «Детство
Сочинения › Толстой
Образ Натальи Савишны (По повести Толстого «Детство» ) ...кому в повествовании о жизни Иртеньева посвящены целые главы (юродивый Гриша) , ..Социальный план народной темы
Глава «Наталья Савишна» . - 900 детских презентаций
Рассказы Толстого › Урок Детство Толстого
Глава «Наталья Савишна» .
Анализ главы «Наталья Савишна» из повести Толстого ...
<span><span> 5 Нравится</span><span> <span>Пожаловаться</span></span></span>
«Є на світі моя країна,
найчарівніша, як перлина.
В моїм серці вона єдина.
Це моя Україна».
У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те
місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми
кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити
не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю,
що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця
свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.
Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь
і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж
на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі
умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто
обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх
наших співвітчизників.
На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її
майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми
зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має
морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже
там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас
самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо
поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто їде з країни,
зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони
напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого
походження, ніби намагаючись втекти самі від себе.
Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна
величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини
будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших.
Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це
Україна. Я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє
щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. Я впевнений – труднощі
мене не злякають.
Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні.
Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле,
і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче
непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки
синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.
<span>У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і
достатньо невитрачених ресурсів. Я один з українців, я громадянин України. Я
тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю
для своєї країни все, що від мене буде залежати. Я впевнений, що українська
держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости разом з нею. Я
щиро вірю в найкраще. А сьогодні – я учень, і повинен вчитися, щоб у майбутньому
принести Україні якомога більше користі.</span>
Темные тучи;
Холодная зима;
Золотистые поля;
Безумный ветер;
Страшный мороз.
Главу восьмую из книги Марка Твена о приключениях Тома Сойера можно разделить на шесть частей. Вот их названия: 1. Заметание следов. 2. Думы о смерти и одиночестве. 3. Мечты о будущем и решение стать пиратом. 4. Как алебастровый шарик подорвал веру в чудеса. 5 Благородный разбойник. 6. Игра в Робин Гуда с Джо Гарпером.
Остап-старший сын Тараса Бульбы. Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию. Остапу знания давались с трудом, только под угрозой отца остался он в академии.
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам, он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
<span> Он умер, как верный сын своей Родины.</span>