<span>Простившись с мамой и сестрой,
Надев отцову телогрейку,
Шагнул пацан в неровный строй,
Совсем как в школе, на линейку.
"Когда же кончится война?
Отец погиб. Ещё в июле.
Да...Восемь месяцев...Весна..."
А мать: "Сыночек мой! Сынуля!"
Ей через год, другой весной,
День в день, прислали похоронку...
А он, с улыбкой озорной,
Смотрел на маму и сестрёнку.
С портрета, в рамке, на стене,
Где было юноше семнадцать...
Он там остался, на войне,
С отцом решив не расставаться...
</span>
В своєму творі «Гамлет» Вільям Шекспір підіймає трагедію гуманізму в суспільстві. Буйство почуттів головного героя та душевні коливання штовхають його на сумніви в правильності свого вибору.
Життя Гамлета досконало змінюється коли він повертається додому після навчання. Спочатку до нього приходить привид батька та розповідає про своє вбивство. Ця новина змінила відношення датського принца до людей в цілому, а особливо до близьких родичів.
Виявляється, що батька вбив його рідний брат, а потім одружився з його жінкою. Матір Гамлета була в зговорі та зрадила свого чоловіка. Принц розчаровується і в матері, і в її новому чоловікові. Більше не може довіряти близьким та відчуває стеження за собою.
Палке кохання Гамлета здавалося, на перший погляд, взаємним та чистим. Він з’єднався з коханою Офелією і здавалося, що це справжнє щастя. Та кохана теж стежила за ним. Принц почав підозрювати в зговорі всіх. Його близькі друзі шукали вигоду для себе. Ці події не тільки підірвали віру принца в людські цінності, дружбу та кохання та розчарували в людях. Він більше не міг спокійно жити та спілкуватися вільно.
Гамлет не наважується помститися дядькові і матері. Та зовсім діло не в його боягузтво і невпевненість в собі. Його хвилює нікчемність оточуючого світу та грізність датського двору. Він розуміє, що помста не змінить світ на краще. Відсутність душевної рівноваги мучать принца. Він задається питанням «бути чи не бути».
Жити в такому оточенні принц більше не може, а змінити все буле не по його силам. Гибель Гамлета і стала його перемогою. Смерть знайшла і його дядька та матір. Перед гибеллю, принц попросив свого друга розповісти всім про ганебність датського двору. З цією думкою він покидає грішний світ.
Трагедія Гамлета не втратила сьогодні своєї актуальності. Жити в душевній рівновазі для сучасної людини велика розкіш. Несправедливість, жорстокість та бездушність оточуючого світу хвилюють людей.
Змінити світ кардинально неможливо одній людині. Та думати, що від тебе нічого не залежить теж велика помилка. Жорстокий вчинок не може залишитися без покарання, за кожне своє дійство треба відповідати. Рано чи пізно доля сама поверне рівновагу життя.
1.аа) знакомство с местом и обстоятельствами действия
2.усиление комизма
А.С. Пушкин написал повесть «Дубровский». В ней главный герой – Владимир Дубровский.
Дубровский был высоким, красивым, храбрым. Он носил чин офицера. Очень любил своего отца, ради которого и ушел в отставку.
Владимир получил письмо, в котором было написано, что все имение, которое было у Дубровского – старшего переходит Троекурову, и решается приехать к отцу. Но когда он к нему приезжает, Дубровский – старший умирает прямо на руках у своего сына.
Вскоре после смерти отца к Дубровскому приходит извещение, что дом и все, что осталось, после суда переходит к Троекурову. Жители Кистеневки не хотели переходить к другому хозяину, и поэтому Дубровский решается спалить дом и увести жителей в лес.
Чтобы прокормить свой народ, Дубровский становится разбойником. Ему приходится останавливать на дорогах богатых помещиков и грабить их, не давая им проходу.
Дубровский очень хочет отомстить Троекурову. И вдруг Дубровскому везет: благодаря поддельному паспорту, перехваченному у Дефоржа, который собирался устроиться учителем французского языка у Троекурова, он сам устроился учителем у своего врага.
Дубровский ждал удобного случая для мести, но встретился с Машей, дочкой Троекурова, и влюбился в нее. Из-за любви к Маше он не смог отомстить Троекурову. Но любовь Дубровского к Маше оказалась неудачной, потому что Маша вышла поневоле замуж за соседа. Дубровский хотел ее спасти, но безуспешно.
<span>Я считаю, что Дубровский стал разбойником поневоле, потому что ему надо было прокормить своих людей.</span>