ХЛІБОРОБ
Сизе марево клубочиться над степом. Нагріта сонцем рілля дихає парою. І в тих весняних ласкавих туманах мерехтять далекі села та гаї. Польова дорога стелиться через видолинки і пагорбки.За кермом прудкого газика — молодий чубатий водій... Поруч із ним — білоголовий чоловік. Він оглядає звеснілий степ — у сірих очах старого світиться радість. Що то весна!Очі справжнього хлібороба завжди повняться радістю, коли він бачить, як навесні оживає земля, купається в молочних ви-парах туманів і проростає травами та хлібами.Радів тій порі Степан Петрович Твердохліб, оглядаючи розбуджені весняним громом степи, вмиті дощами, зігріті сонцем, приголублені сизими крилами туманів...— Постоїмо трохи та й води нап’ємося з криниці.— Це можна,— погодився водій.Набравши повен поставець ключової живиці, Твердохліб жадібно пив. І була та вода солодшою за медовицю, вода з рід-ного джерела.Степан Петрович присів на пеньку поблизу криниці і за -мислився.З виду Твердохлібові можна дати не більше шістдесяти років. Обличчя моложаве й рум’яне. Засмаг на сонці... Голова в нього була сива, аж біла. Зовнішністю нагадував поважного маститого академіка. Сивуваті, коротко підстрижені вуса, зате брови були на диво чорні і виразно підкреслювали оту сивину. Під насупленими волохатими бровами глибоко запали розумні сірі очі. Вони завжди були теплі й ласкаві. Навіть тоді, коли гні -вався, очі світилися добротою. Був Твердохліб середнього зросту, міцно збитий, але не огрядний. Широкий у плечах, руки великі й жилаві, як у косаря або молотника. Він справді походив з ко-сарського роду...Твердохліб, овіяний весняним вітром, думав свою думу. Із глибини душі народжувалися слова — незвичайні, не буденні, а високі, одухотворені, як і душа його. Вони кружляли над ним, ніби молоді птиці, в якомусь хмільному, збудженому хороводі...
<span>(224 сл.) ( За І. Цюпою)</span>
Н.в. (хто?) Олена Валеріївна Татунчак
Р.в. (кого?) Олени Валеріївни Татунчак
Д.в. (кому?) Олені Валеріївні Татунчак
Зн.в. (кого?) Олену Валеріївну Татунчак
Ор.в. (ким?) Оленою Валеріївною Татунчак
М.в. (на/в кому?) на/в Олені Валеріївні Татунчак
Кл.в. — Олено Валеріївно Татунчак
<span>Все навкруги різне. І люди також. Є гарні, а є не зовсім. Наприклад наша вчителька з самого малку навчала нас лише доброму. Не ображати товарища, допомагати дівчинкам. А головне - поважати й цінувати своїх рідних! </span>
<em>Треба писати так: надавати перевагу, ні за яких умов, завдати шкоди, розробити заходи, на Крайній Півночі, тяжкий біль, через якусь там премію.</em>
<em>Помилки у побудові словосполучень виникли через запозичення слів з російської мови.</em>
<em />
<em> Вірні варіанти словосполучень: опинитися в такому матеріальному положенні; жовтуватий, німий, білюсінький, надзвичайно злий можна замінити словом злющий, занадто лагідний, строкатий, дуже близько, синювата, жовтизна. </em>
<em>Помилки виникли через вживання тавтології.</em>
