Этот городок чист как белый лист
Общая тональность стихотворения — нежность, общее впечатление — гармония. Ho уже в первом стихе исподволь намечено столкновение двух тем, двух настроений: печаль разлуки, воспоминание о которой хранит рассудок, и сладость любви, о которой не может забыть сердце поэта. У каждой из этих тем, у каждого из этих настроений сразу появляется свое звуковое соответствие. Сладкая память сердца связана с любимыми батюшковскими звуками — «л», «н», «м». Они тянутся, обволакивают слух, успокаивают. А грустная память рассудка связана с резкими, взрывающимися, рокочущими звуками: «п», «р», «ч». Звуки эти сталкиваются в строке, борются друг с другом, как память о печали борется с памятью о счастливой любви.
<span>Поэт погружается в глубины «памяти сердца» в трудную минуту. Недаром первый стих открывается тяжелым вздохом, почти стоном: «О, память сердца!..» Так взывают на краю отчаяния к Богу: «О, Боже!..» И незаметно для самого себя Батюшков попадает под пленительную власть «памяти сердца». Вторая строфа говорит об успокоении, о чудном воспоминании. Поэтому на протяжении всей строфы — вплоть до последней строки! — ни разу не слышно грозно-раскатистого «р» или сопротивляющихся произношению «п» и «ч». Звуки льются волной, как золотые локоны любимой. (Вот он, излюбленный Батюшковым условный портрет золотоволосой голубоглазой красавицы!) И в следующей строфе Батюшков «расшифровывает» этот образ, напоминает читателю о жанре идиллии, в пастушеские одежды которой наряжена его героиня: «Моей пастушки несравненной / Я помню весь наряд простой...»</span>
Доріане! Перш, ніж давати тобі поради, я хочу, щоб ти зрозумів, що з тобою трапилося і чому сталося саме так. Ти був напрочуд гарний зовні, щасливий, гармонійно розвинутий юнак з благородними помислами. Однак з дивних обставин ти перетворився на справжню потвору, бездушного егоїста, моральне чудовисько.
На жаль, пізно, але я міг би порадити тобі з більшою увагою ставитися до вибору друзів. Адже якби не поява у твоєму житті лорда Генрі з його проповідуванням ідей життя для насолоди, ти б отримав справжню насолоду від праці, творчості, кохання.
Тобі, мабуть, варто було б читати ті книжки, у яких понад усе підноситься цінність справжніх доброчинностей. Зокрема, якби ти більше уваги приділяв читанню Біблії, ти б не спричинив стільки зла близьким людям.
Якби у тебе був хороший наставник, якого я порадив би тобі неодмінно знайти, він був би для тебе прикладом для наслідування. Ти змінив би кардинальним чином своє ставлення до життя, присвятив би його творчості, пізнанню нового. Адже ти був здібною, навіть талановитою людиною і міг би досягти неабияких висот.
Я не впевнений, що тобі знадобляться мої поради, але, читаючи твій життєпис, я, власне, теж дещо зрозумів: "У наш час люди всьому знають ціну, але уяви не мають про справжні цінності."
<span>У любви есть слова, те слова не умрут.
</span><span>Бесконечно вражды не держи — ты смертен.
</span>
<span>Есть люди, которым на роду написано быть глупцами: они делают глупости не только по собственному желанию, но и по воле судьбы.
</span>