За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:
стерті метафори, які втратили свою образність
образні загальномовні метафори
образні індивідуально-авторські метафори
Знесла курочка яєчко,
На сідалі геть недалечко,
Та не стало його вмить,
Певно півень довго спить.
Кричить курка куд-куда,
– Трапилась у нас біда,
Півень вслід ку-ка-рі-ку,
– Хто це був у курнику.
А собака з буди гав,
– Лис рудий тут пробігав,
Кури з ляку куд-куда,
– Якщо лис, буде біда.
Тут собака гав-гав-гав,
– Я давно його прогнав,
З хвоста шерсть у верх летіла,
Так тікав – земля гуділа.
Ответ:Степан
Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутися чиновницької посади не стільки якимись інтелектуальними зусиллями, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так, як у чиновницькому колі й було заведено.
І батько навчає, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Дещо сумна картина, у якій батько радить синові порвати з другом дитинства Миколою, бо він тепер, як Борулі здається, уже нерівня їхньому роду: «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми іншого коліна. глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!»
Націєвський
В негативному ключі зображено й реєстратора з ратуші (чиновника) Націєвського: самозакоханий, проте жалюгідний за своїми моральними рисами панок із вдачею боягуза. Як тільки Націєвський запідозрив, що дівчина, з якою його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, він без вагань тікає.
Націєвський думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині, проте його кумедна мова та
невдалі спроби залицяння викликають лише огиду.
Объяснение:
Річечка [р'і ч е ч к а]
Батьки [б а т' к и]
<span>Про Батьківщину та патріотизм. Про рідну мову, українську пісню
Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
Сенека</span><span>Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий.
Г. Державін</span><span>Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон</span><span>Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству.
В. Бєлінський</span><span>Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших.
Д. Лихачев</span><span>Багато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство».
М. Салтиков-Щедрін</span><span>Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».
Цицерон</span><span>Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.
П. Тичина</span><span>Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.
В. Распутін</span><span>Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.
Ч. Айтматов</span><span>Де немає свободи, там немає і вітчизни.
П. Гольбах</span><span>Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою.
Латинське прислів’я</span><span>Хто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує.
Французьке прислів’я</span><span>В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.
Л. Костенко</span><span>В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Т. Шевченко</span><span>Вітчизна — ось і альфа, і омега!
Д. Павличко</span><span>Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
І. Світличний</span><span>Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.
В. Сосюра</span><span>І дим батьківщини солодкий.
Овідій</span><span>Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода</span><span>Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну.
В. Сосюра</span><span>Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко</span>
