Волков бояться- в лес не ходить.
Любишь кататься, люби и саночки возить.
Лес шумит, успокаивает. В стылом воздухе кружатся жухлые листья. Тропинка, петляя среди деревьев, поднимается на пригорки, спускается в ложбинки, забираясь в чащобу осинника, выбегает на зарастающие ельником поляны, и кажется, что она так и не выведет тебя никуда.
<span>Но вот вместе с листьями начинают кружиться снежинки. Их становится больше и больше, и в снежном хороводе не видно уже ничего: ни падающих листьев, ни тропы. </span>
<span>Осенний день как свеча: тлеет-тлеет тусклым огнем и угаснет. На лес наваливаются сумерки, и дороги совсем не видно; не знаешь, куда идти.</span>
Відомості про положення загального центру тяжіння (ЗЦТ) тіла людини необхідні для рішення задач механіки рухів, зв`язаних зі збереженням рівноваги та визначення ступеня стійкості тіла. Визначення положення загального центру тяжіння є важливим не тільки для біостатики, але і для біокінематики та біодинаміки. Описання траєкторії руху ЗЦТ людини у процесі виконання рухової дії дозволяє отримувати дані про переміщення тіла у просторі та дію на неї зовнішніх сил, що дає можливість визначити такі характеристики як механічна робота, потужність, механічна енергія тощо. В деяких випадках можна судити про рівень ефективності та засвоєнності виконання певної рухової дії.
Існують експериментальні, розрахункові та графічні методи визначення координат ЗЦТ тіла людини у фіксованій позі.
Загальним центром тяжіння тіла людини називають уявну точку прикладання рівнодійної всіх сил тяжіння, що діють на нього. Розташування ЗЦТ визначається багатьма чинниками: анатомо-фізіологічними особливостями тіла людини, статтю, віком, позою, спортивною спеціалізацією і т.п. Загальний центр тяжіння тіла людини практично співпадає з центром мас, тому його також можна вважати центром мас та центром інерції тіла людини.
Аналітичний (розрахунковий) метод визначення ЗЦТ ґрунтується на використанні статистичних даних про геометрію мас тіла людини. Ці дані визначають зв`язок між масами окремих сегментів тіла людини з її загальною масою та положення центрів тяжіння біоланок з загальною довжиною відповідної ланки. Користуючись цими даними і теоремою Вариньона
Рис.1. Фотограма для визначення загального центру тяжіння тіла людини у сагітальній площині.
проте, що момент рівнодійної сили відносно певної осі дорівнює алгебраїчній сумі моментів всіх сил відносно тієї ж осі:
; ,
де і - координати загального центру тяжіння тіла у системі відліку OXY; і - координати центрів тяжіння (ЦТ) окремих ланок тіла людини у тій же системі відліку; - загальна вага тіла людини; - вага окремих ланок тіла, можна обрахувати координати ЗЦТ тіла людини, що знаходиться у фіксованій позі.
1. Запятая после: шагу солдат переговариваясь лесу.
2. Работой рабочие сутулившись.
3. Коридору голову ребят.
4. Рассвету.
5. После охотники тире.
6. Поезде.
7. Усадьбы переулке.
8. Рукой.
9. Вагон смеясь провожающие.