Йдемо -теп. час, не доконаного виду, говориш - теп. час, не доконаного виду, цвіте - теп. час, недоконаного виду, скажи -наказове дієслово, теп. час, пройдеш - майб. час, недокон. виду, вдарила -минулий час, доконаного виду, став - минул. час, докон. виду,, сіріють - теп. час не докон. виду, принишкли - мин. час, докон. виду, пройдуть - майбут. час докон. виду, замовкнуть -докон. вид, майб. час,задрімають - майбутній час, докон. виду, пронесе - майбутн. час, доконю виду, сипать - минул. час, не докон. вид, ідеш - теп. час, не докон. вид, іди - наказова форма дфєслова, мрій - наказова форма дієслова,смійся - наказова форма дієслова, думай - наказова ф. д., мовчи - нак. форм. дієсл., повела - минул. час, не докон. вид, мріє - теп. час недокон. вид, страждати - інфініти, благословлю -майб. час, недокон. вид, родила - мин. час, докон. вид, засліпив - минул. час, докон. вид, розхвастався - мин. час, докон. вид, підняв -мин. час, докон. вид, висиділа - мин. час, докон. вид, оповіщає - теп. час, недокон. вид, не було -мин. час, докон. вид, не родило -мин. час, докон. вид
Скласти твір на тему "Я мрію стати медсестрою" пропоную так:
Чимало
людей мають власні мрії. Я, наприклад, мрію стати медсестрою. Ця
професія дуже складна, але благородна. Більшість вважає, що лише лікар є
основою успішного лікування хворого. Але це не так. Медсестра
опікується хворим не менше за лікаря. Саме вона робить уколи, бере кров,
допомагає лікарю під час операції, доглядає за хворими після тяжких маніпуляцій.
Медсестра
- вірна помічниця лікаря, без якої не зміг би функціонувати жоден заклад
охорони здоров'я. Кажуть, що зріла та досвідчена медсестра
знає навіть більше, ніж молодий лікар. Саме тому я мрію стати
медсестрою. Для цього я прагну сумлінно навчатись, досконально вивчати
хімію та біологію. Я сподіваюсь, що я зможу у недалекому майбутньому врятувати кілька життів і мої старання не будуть марними.
Я полюбляю гуляти лісом. Там так затишно, прекрасно. А скільки несподіванок зустрічає тебе на кожному кроці!
Одного разу я помітила між гілками дерева руденьку красуню-білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, боялася людини.
Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світлішими. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а на кінчику його хутро було білим, наче хто вмочив у сметану. Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від кожного різкого руху білочки. А маленькі оченята, наче дві горошинки, з довірою дивилися на мене.
Руденька (так я назвала білочку) швидко звикла до моєї присутності. Обережно спустилася на землю і похапцем взяла з моїх рук горішки. Обхопивши їх лапками, хутенько почала із задоволенням їсти.
<span>Коли є час, я поспішаю до лісу, до своєї доброї знайомої білочки.</span>