Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну. Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. dovidka.biz.ua Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/nich-pered-boyem-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Син бездомного п'яниці - Гек - росте безпритульним і голодранців. Він ночує в порожній діжці з-під цукру, курить трубку, не ходить в школу, ледарює, і таке життя йому подобається. Дітям не дозволяють дружити з Гекльберрі, але Том Сойєр порушує запрет.После багатьох пригод Том і Гек виявляються володарями скарбу. Несподіване багатство перевертає життя Гека - його бере на виховання вдова Дуглас. Втомившись від виховних заходів мачухи, Гек тікає. Починається його знамениту подорож на плоту по Міссісіпі в компанії побіжного негра Джима, авантюристів Короля і Герцога. Під час дії другого роману Гекові приблизно 13-14 років
Ну так там легко
Я чом би написала тебе но думай сам
Існує сотні творів про казкове дитинство , неповторний світ дитинства , але найкращі з них, на мою думку, твори Л,Українки Як дитиною бувало..., та Мрії".В них показано не ідеальне дитинство , з прекрасними барвами , неповторною природою, а важкий дитячий період хвороЇ на сухоти Лесі ,як все своє дитинство сміялась , стримуючи плач , як була хоч і маленькою , але неймовірно сильною духом.Ці твори дуже мені сподобались, багато чому мене навчили,Я навчилась ніколи не здаватись , йти до своєї мети , проходити труднощі з гордо піднятою головою.Всім рекомендую прочитати ці твори , я певна вони багато чому навчать й вас!
Второй напишу позде
Мені сподобалась казка Василя Симоненка "Цар Плаксій і Лоскотон". В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: "всі сльозливі через край". Цар домагався, щоб в країні плакали "всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!" І зовсім сутужно пришилось би жителям тієї країни, якби не жив серед них "добрий дядько Лоскотон". Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив "до усіх голосний та щирий сміх". І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — "розвалив поганський трон".
Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які по сгійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. "Цар Плаксій помер від сміху", а Лоскотон "живе й понині!" Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.
Я думаю допоможу