<span>Чого я плакала тоді, чого ридала?
Тоді ж кругом так весело було…
Ох, певне, лихо серцемпочувала,
Що на мене, мов хмара грізна, йшло!
Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась ціла зграя красних мрій,
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій.
Розстаєм ось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самотінімій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!
римування перехресне ( рима повторюється через рядок)
віршовий розмір - ямб </span>
Когда я попала в страну недоделаных я посмотрела на себя с другой стороны. Я заметила что люди в этом мире были счастливы без головы, без руки, с кривыми глазами. Было там много добрых персонажей но были и злые. Но мы справились и я вернулась домой))
Если надо могу перевести на укр.
Тема: звернення людей до Бога, з молитвою про необхідність уберегти Україну, і дати її народу щастя й волю. Ідея: возвеличення сили Бога. Основна думка: клопотання й звернення до Бога не з власних інтересів, а для того щоб зберегти Україну та дбати про неї. Жанр: молитва. Художні засоби: Звертання "Боже...", метафори "Боже, осіни, просвіти, зрости, храни, зверни, дай" , повтори "Боже, дай ... многая ... волю ...", "Україну" , риторичні оклики "Ти на люд наш зверни!",
Аналіз вірша <span>Тема: Відтворення щирих особистих почуттів в людини у невід’ємному зв’язку з мовою, народом, рідною землею, Батьківщиною.
Ідея: Возвеличення любові до всього святого, що пов’язано з життям кожної людини.
Основна думка: Особистість — це та людина, яка поважає культуру, мову, традиції рідного краю, вболіває за долю України, її сучасне і минуле.
Жанр: Елегія.</span> <span>Римування: Перехресне.
Віршований розмір: Ямб.
Художні особливості поезії.
Повтори: «Коли мене питають… любили…» . Метафори: «випадкове слово не впаде» . Епітет: «ясні зорі», «тихі води» .
Риторичний оклик: «кладіть отут у домовину живим!..» .
Риторичні запитання: «Любити річки, і річки, і річечки, і потічки?» , «Народу чи зможеш прислужитись, як і де?» , «Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?» , «Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?» , «Україну чи зможеш ти забуть на чужині?».</span> <span>Елегія — це жанр у ліриці, означає — сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й «тиха елегія». Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії «Тиха елегія» саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою... Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой «відмовчується», «мовчить», то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, «кричить» та відповідає словами Т. Шевченка: «Однаковісінько мені...» Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.</span>
Ответ:
Метафора, дії живого предмета притаманні не живим речам