Івоніка та Марійка, його дружина, все життя відмовляли собі у всьому, аби заробити на землю. Вони справжні селяни, ті, що люблять працювати на землі, ті, що не мислять життя без неї: «Івоніка любив її [землю]. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви». Такого ж ставлення вони вимагали від своїх синів – Михайла та Сави.
Таким самим був Михайло – він любив землю та ставився до неї шанобливо: « Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.» Саме він перейняв усі батьківські сподівання, і саме йому повинна була дістатися найкраща ділянка Федорчуків. Його кохана Анна була також працьовитою та лагідною дівчиною. Для неї праця – це святий обов’язок, її прагнення – тихе спокійне життя з коханим Михайлом. Але його віддають в рекрути, і вагітна дівчина вступає на шлях боротьби з життєвими обставинами.
Молодший брат Михайла Сава зображений повною протилежністю: «Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться.» Лінивий, безсоромний та повний заздрощів хлопець, він прагнув до свободи: від батьківських життєвих настанов, від землі, а сам попав під вплив Рахіри, та став лишень її знаряддям для збагачення. Рахіра, двоюрідна сестра Сави, була хитрою та підступною. Вона не хотіла працювати, її цікавив лише статок, якого вона прагнула здобути в будь-яку ціну. Рахіра, закохавши в себе Саву, підмовляє його до братовбивста, аби земля брата дісталася Саві. В свою чергу Сава розуміє різне ставлення Івоніки до своїх синів і засліплений образою та коханням до рахіри, вбиває Михайла, щойно він повертається з рекрутів.
<span>Івоніка та Марійка відчувають свою провину за те, що сталося. До кінця життя Івоніка буде тяжко працювати, аби відмолити гріх Сави. До кінця життя Івоніка так і не зрозуміє, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою абсолютну владу, приносить набагато більше болю та страждань, ніж врожаю.</span>
На уроці української літератури ми прочитали оповідання Володимира Винниченка <Федько-Халамидник>.
Як тільки я прочитала перший абзац мені Федько не сподобався. Ніхто б не хотів товарищувати з такою розбишакою.Ніколи я не зустрічала таких людей. Але після того як я прочитала це оповідання до кінця Федько став моїм улюблений героєм. Це дуже був гарний товарищ. ВІн був взмозі підтримати друзів у тяжку хвилину. Через це відплатився своїм життям, яке вже ніколи не повернеш.
Федько-халамидник - мій улюблений літературний герой.
Тема: вираження любові до рідної мови.
Ідея: поет закликає читачів все своє життя вчитися мови у народу і з словників.
Худ. засоби: епітети (гомін морський, пишний яр, достиглий овоч), метафори (океан співає), порівняння (як парость виноградної лози, як розумний садівник).
