Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.<span>Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.</span>
Слуховий образ - вид художнiх образiв. Це все те, що ми можемо сприйняти на слух, наприклад, описи грому, смiху, як птах трiпоче крилом,гул тощо, спiв. Наприклад цитата з твору М.Коцюбинського "Дорогою цiною" насичена слуховими образами: <span> "Він </span>несе в собі весь гомін<span> землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки. Треба тільки уміти слухати" (М.Коцюбинський "Дорогою цIною"). Cлуховi образи з дано</span> i цитати: гомiн землi, тихе бринiння мушки, гуркiт грому, скрите зiтхання серця, крик смертельної розпуки.
Мужність це не тільки коли людина перемагає усіх але й потрібно щоб вона була мужня щоб всім допомагала добре піклувалася і ставилася до інших саме у творі Острів скарбів Це її описується
Владимир Всеволодович Мономах (от греч.-единоборец) (1053-1125) великий князь киевский с 1113 года. Получил такое название "Мономах" благодаря имени византийского императора деда жены-Константин Мономах. В 1078 году занял в Чернигове, но потом был вынужден оставить и уйти княжить в Переяславль. После смерти отца у Мономаха появилась возможность занять киевский престол, но устопил Святополку. В 1103 году организовал крупные походы против половцев и нанес им тяжелое поражение. В 1113 году во время киевского восстания народа, Мономах был призван на княжение местными боярами в Киеве. Тогда новый князь Мономах издал указы облегчавшие положение закупов и ограничил ростовщичество. Владимир Мономах вошел в историю, как самый образованный человек из своего времени. Также он был талантливым писателем-автор "Поучения", адресованное свои детям и князю Олеу.