Для такого характеру і сатана - не лякало. (Вдача, особливості людини, Характер)
Який характер, такі і вчинки. (Характер)
З вигляду тихий, та характером лих. (Характер)
Слово сказав, як вузлом зав'язав. (Характер)
Характер загартовується у праці. (Характер)
Людина без твердого характеру, що пружина без гарту. (Характер)<span>
</span>
Вже перший твір циклу «Відкриття охоти» починається із суто розмовних ситуацій: «Власне кажучи щороку відкриття полювання буває двічі…». Оповідач щоразу звертається до удаваного слухача, запитує його, радиться з ним. Спокійна розповідь у творі чергується з емоційно насиченими, піднесеними рядками. Тоді письменник вдається до коротких називних речень, риторичних фігур. Коротка емоційна частина усмішки про поважність полювання змінюється інтригуючою емоційною частиною. «Відкриття. Скільки турбот, хвилювань, неврози, доки все в тебе в порядку: і рушниця і набої, і одежа, і рюкзак, і стопна,— одне слово, все що потрібно для серйозного, добутливого полювання. А куди їхати? А з ким їхати!» А далі вдвох наступних, логічно обумовлених частинах твору автор дає відповіді на хвилюючі питання, куди їхати і з ким їхати. І все це викладено жваво й дотепно. Гуморист вдало використовує народно-тавтологічні звороти, вдається до засобу перебільшення, близького до неймовірності. Діалог його динамічний, схвильований. Він правдиво відбиває психологічний стан мисливця напередодні відкриття полювання, коли ще не вирішено питання: куди їхати. А їхати треба, бо біля Борисполя «качви цієї ну як хмари! Їй бо, там з одного набою торік по 24 качки брали!» а що робиться біля Носівки! Там з усього лівобережжя зібралися качки, витолочили всі соняшники і через гнізда трава росте. А з ким їхати? Відповідь на це запитання О. Вишня починає хвилюючим авторським ліричним відступом. Вчитель зачитує уривок. «Аж доля моя! Та хіба єсть серед мисливців, серед людей, що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів, що пам’ятають Тихше, тихше, не диши, Нас почують комиші…» Такі чудесні романтичні люди населяють усі «Мисливські усмішки» О. Вишні. Письменник розкриває їх думи, характери, уподобання. Назавжди запам’ятовується образ Івана Петровича і його розповідь про знаменитого, Петра Івановича, Пилипа Федоровича та старенького короткозорого бухгалтера, що замість зайця поцілив у кішку і т. д. Кожен з них — це завершений мистецький тип, привабливий образ, що чарує нас своєю простотою, закоханістю в рідну природу, звеселяє нас своїми дотепами і побрехеньками.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/vidkrittya-ohoti-o-vishnya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
1)Як звали дядька до якого переїхав хлопець?
Денис
2)про що мріяли дядько з тіткою?
мріяли виграти автомобіль
3)Як було звати дівчину у яку він закохався?
<span>Клава</span>
Прототипом для створення образу головної героїні казки стала старша донька авторки, Марини Павленко.
Софійка надзвичайно чуйна до оточуючих, вона розумна і кмітлива. Про це свідчить її наполегливість у дослідженнях історії родинного дерева Вадима Кулаківського. Також Софійка трохи ревнива. Вона намагається привернути увагу Вадима і засмучується, бо він дивиться на іншу дівчинку, Ірку Завадчук.
В цілому, Софійка - добра, чуйна, розумна. Вона багато читає і має гарну фантазію.
МОЄ МИШЛЕННЯ НАД ТВОРОМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ДУЖЕХЕ ХОРОШЕ