• «не сиділося вдома, хотілося світ побачити»; • батько: «не вмієш робити ніякої справи»; • «подався світ за очі»; • «багатий»; • «…молодий і недосвідчений»; • «…і найкращий, і наймудріший, і співає краще за всіх, і танцює»; • «…вдень пиячить, а уночі в кості грає на гроші»; • «…дурний я, дурний»; • «…грошей у мене немає»; • «…все що міг, віддав, і нарешті вже не зосталося нічого»; • «От коли йому рідна домівка згадалася!»; • «…пішов… без шапки, босий, шукати якогось заробітку»; • «Не вміє шити, куховарити, теслярувати»; • «І залишився… у пана свинопасом»; • «…під’їдав він крадькома коло свиней висівки з ночов»; • «А що, як повернутися до батька, покаятися?»; • «Звідти він як вітер мчав — на коні! А назад ледве повз: немає сил, зголоднів»; • Син батьку: «Пробачити мене ти не зможеш… та візьми до себе хоча б за наймита»; • Батько сину: «Так, ти винен, але ж ти повернувся, покаявся»; • «Такий він став блідий і виснажливий».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pritcha-pro-bludnogo-sina-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Валентин Черемис, повість "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання". Вислів двічі не вмирати, а раз не минувати цитує
В Федько
<span>Віршовий розмір вірша зимовий етюд - хорей. </span>
"Давно це було. У селах під солом’яними стріхами стояли хатинки. Маленькі віконця, наче здивовані оченята, поглядали на рідні подвір’я. Жили в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Жили собі у злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.
Якось пізнім вечором йшов стежиною повз сільські подвір’я художник. Щойно випав сніг. Він скрипів під ногами, переливався срібно-голубими барвами під місячним сяйвом.
Ураз художник уповільнив ходу й зупинився, вражений тишею та красою зимового вечора.
Зупинився, прислухався, придивився. Побачив він «заквітчані» інесм дерева, хатинку під пухнастою шапкою снігу, з-під якої блимали гарячі вогники віконець. Замилувався.
Помандрував його погляд за вогниками аж на самісіньку гору, де відпочивав стомлений роботою вітряк, і здалося йому, що хатинки танцюють повільний новорічний танок. Відчув художник мінливу тишу. Все затихло, не ворухнеться.
Золотавий місяць гойдався, ніби наспівував пісеньку для зірочок: «Спи, моя зіронько, спи...».
<span>Прийшов художник додому і намалював живописну картину чарівного сільського пейзажу." </span><span>(Елла Бєлкіна)</span>
1. Побег
2.Господство
3.Почитание
4.Казнь за обман