Прости не понимаю,что написано!!
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
<span> Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. </span>
Спочатку Докія була проти такого рішення, оскільки не хотіла, щоб Петро смішив людей, тому що він за все життя не знайшов собі пари, а на старості літ вирішив одружитись. Також причиною було те, що рід Докії і Петра був попівським, а Анна була бідною, без шматка землі та ще й з такою трагічною долею. Петро переконав Докію, що Анна буде хорошою дружиною.
Ответ:
1. Павлусь жив у селі Спасівка з дідусем, матір'ю та сестрою. Його виховували як майбутнього чоловіка.
2. Павлусь добре относився до інших, дуже сильно любив рідніх та близьких.
3. Щоб урятувати сестру хлопець вирушає в далекі й небезпечні мандри. Та у кінці Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари.
5. Образ Павлуся навчає хоробрості, сміливості, любові до рідних.
Объяснение:
<span>Значит, не умерла эта традиция, не умер рушник. Так встречали новобрачных в Украине и сто, и двести лет назад. Даже сейчас, когда на нынешних невестах — роскошные подвенечные платья, на женихах — элегантные смокинги, а свадебные кортежи состоят сплошь из сверкающих «иномарок», непременный атрибут даже самого современного свадебного торжества — простой, может быть, даже грубый украинский рушник. Он не изменился. Изменилось время, другой стала Украина, а украинский рушник остался прежним. На нем все так же рдеют ягоды калины и рябины, поют птицы, зеленеют ветви деревьев, синеет лен. Его, как и прежде, вышивают с любовью, подолгу просиживая у окна.</span>
