<span>Три – символ світової Єдності, формула творення світу та моделі Всесвіту, що об’єднується та уособлюється в Святій Трійці. Бо тільки три приводить до єдності, до органічно єдиної одиниці: протон, нейтрон й електрон – об’єднуються в атом; минуле, теперішнє і майбутнє виражають єдиний час; верх, середина і низ дають світову вертикаль; газ, речовина і тверде тіло виражають стани існування речовини…</span>
Місце народження - село Явірник Русский, на Лемківщині.
У Алоїза нанка Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. Велике значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів "золотих часів" української музики - Г. Березовського і Д. Бортнянського. Незабаром Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Вербицький керує хором Семінарії, грав на гітарі. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність. До наших часів збереглося створене ним "Поученіє Хітарі", яке стало першим подібним посібником в Україні. У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Крім Літургії, він створює знамените твір "Ангел вопіяше" і ін. Церковні композиції. Вербицький створив музику до таких вистав як "Верховинці", "Козак и мисливець", "Проціха", "Жовнір - чарівник" і ін. Помер Михайло Вербицький 1870 р в Млинах.
Людина відрізняється від усіх інших створінь здатністю сміятися.Сміху,як закоханості,не навчиш. Сміх – натхнення.Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя.Гумор – це рятувальний круг на хвилях життя.<span>У ворота того,хто сміється,входить щастя.</span>
Зимовий день,на дворі так красиво,ми дочикалися цього моменту коли нарешті випав сніг.На дитячому майданчику діти граються кидаються сніжками,чистять сніг,катаються на санках і ліплять снігову бабу.Ось і готова наша снігова баба,як ж красиво вийшло.
"На вічну пам'ять Котляревському"
Тема: звернення Шевченка до Котляревського, вшанування таланту великого поета, творчість якого розпочала розвиток нової української літератури.
Ідея: возвеличення історії України та її мови.
Основна думка: "Будеш, батьку, панувати поки живуть люди, поки сонце з неба сяє тебе не забудуть"
Жанр: громадянська лірика, звернення.
Художні засоби:
- епітети: червону, одиноке, багатий, божий, милого, темним, дрібні, мудру, щиру, сизий, чужому, широке, глибоке, одинокий, праведная;
- порівняння:
опиниться, послухає;
мов батько та мати;
та дрібно, та рівно, як бога благає;
не кинь сиротою, як кинув діброви;
згадаю, заплачу, як тая дитина.
- метафори:
...а хвилі на той бік ідуть та ревуть; з вітром могила в степу розмовляє; ...там море грає; верба сміється; і сонце гляне; пішла дібровою руна, руна гуляє, божа мова; засне долина; сонце гріє, вітер віє з поля на долину, над водою гне вербою червону калину.