Бабусю служинцю ..................................
Вивчення художньої літератури в школі не повинно обмежуватися набуттям нових знань з національного та світового письменства. Воно має бути і безперервним процесом духовного збагачення учнів. Дуже важливе завдання в учителів-словесників нині - засобами мистецтва слова формувати в дітей національну самосвідомість, історичну пам'ять, любов до рідного краю. Така результативність можлива лише за умови, коли вивчення художньої літератури супроводжуватиметься розвитком перцептивних здібностей та емоційної чутливості читача. Перцепція - явище психічне, сутність його полягає у вмінні конкретно-чуттєво, тобто органами чуття, відтворювати зображене, емоційно реагуючи на нього. Це рівень естетично зрілого читача. В нього, як і в письменника, хоча в меншій мірі, має бути розвинене асоціативне мислення, пов'язане з відтворювальною уявою та емоційною чутливістю.<span>На жаль, випускники шкіл і більшість навіть тих, що вступають на мовно-літературний факультет, виявляють недостатньо розвинене художнє сприймання. Безперечно, невідкладним завданням вузівських філологів є розробка системи заходів, передусім спецкурсів та спецсемінарів, спрямованих на ліквідацію огріхів шкільної освіти і підготовку вчителів, спроможних викладати літературу як мистецтво слова. Але, крім цього, потрібна конкретна допомога працюючим словесникам. Пропонований посібник є такою спробою. В ньому розглядаються найважливіші питання естетичної природи слова в літературному творі
</span>
Авпарапрп
митьбюбомасанприото рипптотоь
Мелашка<span>, порівняно з іншими персонажами, має чи не найбільше позитивних рис. Упродовж усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами. На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдашів здалася раєм. У поведінці і в мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник змалював Мелашку з поетичною душею і ласкавим серцем. Часом вона в свою мову несамохіть вкидала слова пісень». </span>
<span>Умови, у яких виростала Мелашка, значно гірші, ніж ті, і яких жили Кайдаші. Для показу бідності Балашів Нечуй-Левицький надає влучні деталі: похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний як земля, глевкий та несмачний». Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею. </span>
<span>Спокійна вдачею, Мелашка змовчувала на образи свекрухи іМотрі; «Вхатігризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря». </span>
<span>Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми. </span>
<span>Проте навіть в умовах родинної колотнечі, Мелашка стриманіша за Мотрю. Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що існували в сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш. У тебе до того розуму та хисту нема...» </span>