1) Оголошення царя 2) зустріч дурня з дідусем 3) летючий корабель 4) виконування завдань царя 5) одруження з дочкою царя
Багато людей не знає про твір Захар Беркут. Ви спитаєте чому? Сучасна молодь зараз не те що читає сучасну літературу, вона взагалі не читає. Зараз у нас час зявилися гаджети, що зовсім не дають розвитку дітям.
Хочу навести вам приклад. Я гарно вчуся, люблю читати. Та поки нам не задали прочитати твір Захар Беркут, я про нього і не знала. Та тепер я змінилася почала шукани в Інтернеті старі можливо навіть усіма забуті твори.
Бажаю і вам надалі шукати усі можливі види розвитку у наш складний час. Розвивайтесь!
«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
Досить таки важко, серед усього розмаїття шедеврів української літератури, обрати один твір, якому можна віддати перевагу, бо кожен твір по-своєму гарний і кожен твір несе в собі певний емоційний заряд, основну думку, те що хотів показати автор. Проте, особисто в мене, зі словосполученням «мій улюблений твір» асоціюється «Лісова пісня» Лесі Українки. Ця на диво сильна людина, видатна особистість та одночасно прекрасна письменниця зробила великий внесок в розвиток літератури, всі її твори є змістовними та містять багато філософських, психологічних та історичних аспектів. Драма-феєрія «Лісова пісня» захоплює з перших рядків. Разом з героями твору читач занурюється в незвичайний, дивовижний світ магії та чудес, який гармонійно переплітається зі світом людей, з їх повсякденними справами, звичними проблемами. Мова драми також казкова, авторка збирає слова, наче перлини чи дорогоцінне каміння, а потім робить з них чарівне намисто, яке з неймовірною легкістю огортає читача. Чого варті самі лише описи головних героїв «Лісової пісні», наскільки шанобливо і витончено зображено природу в різні пори року, Леся Українка показує все живим, все в її творі має свою душу, і Вітер, і Річка, і Поле… Справедливо і чесно відображаються відносини між дійовими особами драми.
<span> В «Лісову пісню» просто неможливо не закохатися, це дійсно окремий світ, який дає змогу відволіктися від буденних негараздів та відправитися разом із героями твору в велику, незбагненну країну мрій, спогадів та почуттів. </span>