<span>"Люби природу не как символ </span> <span>Души своей. </span> <span>Люби природу не для себя - </span> <span>Люби для нее ", - </span> <span>писал в одном из своих стихотворений незабываемый Максим Рыльский, которого друзья с любовью называли Максим Хорошо Сердце. </span> <span>Во многих своих стихах он воспевал природу родной Украины, призвал беречь ее и защищать от злой и жестокой руки, приумножать ее богатства, любить ее. </span> <span>Мы все - дети природы, ее частичка. Она, величественная и могучая, дарит нам жизненные радости, потому кормит и одевает, учит и советует, предостерегает и предупреждает, вознаграждает за хозяйственность и строго наказывает за равнодушие и бездушие. </span> <span>Природа - вечный источник вдохновения. Сколько прекрасных живописных полотен, музыкальных шедевров, поэтических строк образовано от общения с ним, сколько песен сложено! </span> <span>Природа - источник нашего материального благосостояния, если мы, люди, по-умному используем ее богатства. </span> <span>Наши предки хорошо знали тайны земли. Называя ее матерью-кормилицей, понимали, что к ней и относиться нужно так, как к матери: уважительно, тактично, с любовью и уважением, заботливо, по-доброму. Тогда и земля отблагодарит и благоприятным климатом, и богатыми урожаями, и чистым воздухом, и ласковым солнышком, и благодатным дождиком ... </span> <span>Человек должен быть заботливым хозяином в храме матушки Природы, а не жадным равнодушным потребителем. Обращаясь к лесу как к своему другу, Максим Рыльский писал: </span> <span>А за каждую древесину, </span> <span>Что пойдет нам на стройки ... </span> <span>... Мы новые рощи должности, </span> <span>Чтобы земля была веселая, </span> <span>Как веселое птиц в лесу, </span> <span>Как веселые дерева. </span> <span>Помните, что за нами идут будущие поколения. Какой мы оставим им нашу родную землю, сегодня зависит от нас.</span>
Чайка - це гарна біла птаха, що проживає поряд із берегами. В українській літературі, зокрема у народній творчості, образ цієї пташки є досить популярним. Найчастіше у фольклорі жінка перетворюється на чайку після смерті свого коханого чоловіка. Також інколи ця птаха є символом матері, що народила дітей при битій дорозі, тому вони заздалегідь приречені на важку долю разом із нею.
Згадаймо популярну та досить сумну пісню "Ой горе тій чайці:
Чайка скиглить, літаючи,
мов над дітьми плаче,
що то видно, що то чутно
на степу козачім.
Мабуть, на те, що образ чайки є таким трагічним, вплинув особливий крик цих птахів, який нагадує людям страшні муки та ридання.
Іван Котляревський у своїй п 'єсі «Наталка Полтавка», узагальнивши усі найкращі риси українок, жінок, що дарують щастя і любов, створів ідеальний образ головної героїні — дівчини Наталки. Образ цієї дівчини — ідеал національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня і внутрішня краса.
Наталка Полтавка постає перед читачем простою і чесною, роботящою і розумною дівчиною
Параска є дружнию Герасима Калитки.Він є сільським багатієм, яке має велике бажання сильно розбагатіти. У них є син Роман, який дуже поважає своїх батьків, допомагає їм. Параска є хорошою хазяйкою, але чоловік її не любив і не поважав.Він хотів одружитися їхнього сина з багатою дівчиною, але Роман любив Мотрю.Параска відмовляла Герасима, говорила що він кохає Мотрю, казала що вона є дуже працьовитою. Але потім Герасим погодився і посватив Мотрю і Романа.
Батько Карпенко-Карого теж хотів отримати дворянський статус. Проте усе було марно, адже вони не змогли довести свої дворянські корні, бо прізвище предків значилося як ТобЕлевич, а він та його батько мали прізвище ТобІлевич. Проблематика твору: 1. батьки та діти 2. важливість статусу серед суспільства 3. людська гідність 4. праця
