Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року у місті Києв, у родині відомого письменника Михайла Стельмаха. Коли сам став писати, то ще довго на запитання, чи не син він того самого Стельмаха, відповідав “ні”. Бо вважав, що хвалитися батьком негоже. По смерті батьків не взяв собі нічого з майна, окрім письмового столу Стельмаха-старшого. За цим самим столом він і працював. З дитинства Ярослав захоплювався іноземними мовами, спортом та музикою. Займався професійно плаванням, потім гімнастикою, здобув навіть спортивні розряди з боксу і вільної боротьби. Віртуозно володів грою на фортепіано та любив гітару. Зі шкільних лав почав вивчати англійську мову та займатись перекладом У 1973 року в Київському інституті іноземних мов познайомився на кафедрі іноземних мов з своєю майбутньою дружиною Людмилою. Вона також закінчила той самий інститут, але на дев’ять років раніше. А вже через два роки вони одружилися. Спільних дітей у подружжя не було. Виховували сина Олексія Людмили від першого шлюбу. Він був рідкісно вільною людиною й не потребував демонстративності. У 1975 році у світ вийшла перша його книжка – це збірка оповідань під назвою «Манок». Потім були повісті «Химера лісового звіра», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» У 1978 році Ярослава Стельмаха було прийнято до Спілки письменників України В 1999 році його назвали кращим драматургом року 4 серпня 2001 Ярослав Михайлович Стельмах підписавши для улюбленої внучки Зої власну книжку під назвою «Голодний, злий і дуже небезпечний», поїхав на дачу під Київом. Але в дорозі загинув в автокатастрофі на трасі під Борисполем. У нього просто за кермом перестало працювати серце. Похований письменник на Байковому кладовищі поряд із своїм батьком.
Тема: висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю. Ідея: засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Основна думка: впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію, приниження гідності.Жанр: громадянська лірика.
Я люблю мого татуся , тому що він є добрим , справедливим і люблячим татком . У дитинстві ми з татом гуляли по вечорах у парку , ходили на морозиво , змагалися хто швидше зїсть обід чи вечерю , бігали навипередки . Навіть моїм першим словом був тато , а не мама . Хоч зараз я виріс (виросла) але ми як і в дитинстві ходимо гуляти , їмо разом морозиво і часто змагаємося . Коли мені щось не вдається у школі чи вдома тато завжди мене підтримає і обовязково допоможе . Ось чому я любю свого татка !
1.Ім'я героя. 2.Рід .3.Село .4.Вік .5.Сім'я .6. Лицарські ремесла .7.Мрія героя. 8.Риси характеру .9.Найважливіші епізоди із життя героя .10.Моє ставлення до героя. 11.Думки інших персонажів про хлопця
<span>Окончание может быть и таким: Сашко підійшов до Чепіжного. І сказав, що вовк більше не їстиме його худобу. А Чепіжний не чіпатиме Сіроманця. З того часу Сашко й Сіроманець були нерозлучними друзями.</span>
