Вивчення художньої літератури в школі не повинно обмежуватися набуттям нових знань з національного та світового письменства. Воно має бути і безперервним процесом духовного збагачення учнів. Дуже важливе завдання в учителів-словесників нині - засобами мистецтва слова формувати в дітей національну самосвідомість, історичну пам'ять, любов до рідного краю. Така результативність можлива лише за умови, коли вивчення художньої літератури супроводжуватиметься розвитком перцептивних здібностей та емоційної чутливості читача. Перцепція - явище психічне, сутність його полягає у вмінні конкретно-чуттєво, тобто органами чуття, відтворювати зображене, емоційно реагуючи на нього. Це рівень естетично зрілого читача. В нього, як і в письменника, хоча в меншій мірі, має бути розвинене асоціативне мислення, пов'язане з відтворювальною уявою та емоційною чутливістю.<span>На жаль, випускники шкіл і більшість навіть тих, що вступають на мовно-літературний факультет, виявляють недостатньо розвинене художнє сприймання. Безперечно, невідкладним завданням вузівських філологів є розробка системи заходів, передусім спецкурсів та спецсемінарів, спрямованих на ліквідацію огріхів шкільної освіти і підготовку вчителів, спроможних викладати літературу як мистецтво слова. Але, крім цього, потрібна конкретна допомога працюючим словесникам. Пропонований посібник є такою спробою. В ньому розглядаються найважливіші питання естетичної природи слова в літературному творі
</span>
Картина «Козак Мамай» намальована понад триста років тому художником, чиє ім'я не збереглося. З того часу багато невідомих митців із народу створили багато подібних картин.
На передньому плані ми бачимо козака, який сидить під крислатим молодим дубом посеред широкого степу. Поблизу Мамая стоїть вірний кінь вороний. Він пильно дивиться, чи не ворухнеться десь там, у степу, зачаєний ворог.
Біля козака напоготові лежить бойове спорядження: мушкет, порохівниця і кварта, щоб мед-вино пити. Позаду нього стримить увіткнутий у землю гострий спис. На гілляці висить шабля, що втоми не знає і не щербиться ніколи.
Вдягнений Мамай, як і личить козакові, в широкі шаровари і жупан.
Степ мовчить, тихо навкруги — козак думу думає. А налетить вітер, зворухне оселедцем на козачій голові, розгорне пишні вуса. Стрепенеться Мамай і заграє на своїй бандурі:
Надія в мене певна — мушкет-сіромаха
Та ще не заржавіла шабля — моя сваха.
Ніякий ворог не міг злякати його, бо був він, як оповідають легенди, ні для кого не зборимим. Тільки свисне його шабля — так і покотяться голови нападників.
Історія свідчить, що саме цього козака на Запоріжжі ніколи не було. Але були тисячі до нього подібних.
У Мамаї відтворено збірний образ козацької України. Такі картини були здавна популярними в народі, ними прикрашали селянські хати.
2 частина:
1.Парубок невисокого зросту з тоненьким голосом - Іван Котигорошок.
2.Події, які выдбувалися, коли вони почали тікати.
3.Поранення Остапа.
3 частина:
1.Хворий стан Остапа.
2.Відчай Соломії.
3.Марення Остапа.
4.Остапина воля до життя.
<span>Прізвище, ім’я та по батькові персонажа Джура Клим Миколайович
</span><span>Місце проживання У звичайному місті, у звичайному будинку
</span><span>Вік Середній шкільний
</span><span>Батьки, рідні Батьки — археологи, часто бувають у далеких відрядженнях; бабуся — скромна прибиральниця в банку, насправді ж — відомий учений-винахідник, рятівник Землі
</span><span>Риси характеру Боязливий, потім сміливий, мужній, совісний, винахідливий, кмітливий, любить своїх близьких і всіх людей
</span><span>Поведінка, вчинки Спочатку боїться, потім переборює поступово свій страх, радий допомогти, здатний на сміливі вчинки заради порятунку близьких і всієї Землі; виявляє кмітливість
</span><span>ЗаняттяГрає на скрипці
</span><span>Стосунки з однолітками, дорослими, ріднимиСпочатку — не впевнений у собі, боязкий, не може дати відсіч; рідних любить, поважає, робить усе заради них</span>
Тим, що вона добра, мудра, завжди може заспокоїти та підтримати. Адже казка так і звется- "Мудра дівчина". Цей заголовок цієї казки пояснює те, що дівчина і героїня в цій казці- головна героїня, і до того ж ще й може дати раду лиходіям і здивувати іх своєю мудрістю, чесністью та любовью до світу. І мені здаєтся, що хоч Маруся й бідна, й батько внеї бідний,але все одно вона щаслива, бо в неї є батько, з яким вона може поділити своє горе, щастя радість щедрість і любов. Адже головне в багатстві- не прикраси, одяг, грощі...головне в багатстві- це Матір й Батько. Бо вони нас виростили, виховали і навчили любові до інших людей...