Мила вона і чарівна.
Ах! Як тяжко їй!
Розділити своє кохання не змогла.
Удумала смерті собі.
Смерть коханого здогнала.
Як же жити тепер їй?
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно. На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідних.
Аналіз вірша "Мені однаково", Шевченко Т.:
Тема: відданість поета своїй Батьківщині, його прилюдна сповідь про синівські почуття до рідної землі.
Мотив: поєднання громадянського й особистого в житті людини.
Композиція: поезію можна умовно поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина; п ’ять останніх рядків — друга частина. Твір побудований за принципом протиставлення. Рядок "Мені однаково" стає своєрідним рефреном, у якому слово "однаково" стає головним у всьому вірші, воно ніби цементує твір і кожного разу має іншу змістову функцію.
Мова вірша: буденна, мало не прозаїчна; твір написаний простими непоширеними реченнями, що забезпечує стрімке розгортання внутрішньої дії твору. "Мені однаково" сприймається як твір-маніфест про самопожертовність митця в ім’я українського народу.
Перша поетична збірка це-Кобзар. Вперше «Кобзар» був виданий в 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. До збірки увійшло вісім творів:«Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасованіч» і «Думи мої, думи мої, горе мені з вами », написаний спеціально для цього збірника, і є як би епіграфом не тількидо цього видання, але й до всієї творчості Тараса Шевченка.
