План до характеристики Планетника.
1)Легенда про незвичайне хлоп'я.
2)Портрет, зовнішність героя.
3)Риси xарактеру:
а) «...добрий, правдивий, вірний!..» (дід Капуш);
б) спритний і працьовитий;
в) цілеспрямований і наполегливий;
г) допитливий і безкорисний;
д) чемний і чуйний.
4)Інші риси:
а) прагнення пізнати світ за допомогою навчання діда Капуша;
б) порозуміння з тваринним та рослинним світом;
в) обізнаність у лікарській справі;
г) зневажливе ставлення до пияцтва;
д) повага до матері, людей;
є) знання природних прикмет, народних свят
Леонід Глібов “Хто розмовляє?” аналіз Акровірш дає відгадку, що розмовляють річкова рослина осока, яка на відміну від калини, не дуже у великій пошані в людей, і сорока. Сорока ж має чим похвалитися: про неї складена казка-примовка для маленьких діточок, котрим показують на пальчиках, як вона кашку варила, діток годувала. Акровірш викликає посмішку, адже автор використав смішні словосполучення («і ніхто ніде ніяк»). Твір дуже емоційний за рахунок окличних речень.
Тема: розмова осоки та сороки про пошану в народі.
Жанр «Стояла я і слухала весну»: Пейзажна лірика
Ідея «Стояла я і слухала весну»: Віра в перемогу світла над темрявою, життя — над смертю. Тема «Стояла я і слухала весну»: Любов до навколишнього світу. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб Римування: суміжне Рима: чоловіча Художні засоби «Стояла я і слухала весну»: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні. Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i «слухала весну», яка ïй «багато говорила», спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні «слухати весну» дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі — все те, про що колись мріялось.
Назва: «Поломінний
день»
Автор: О. Теліга.
Рід: лірика.
Вид:
громадянська.
Тема: розповідь
про долю та життя рідної країни письменниці.
<span>Ідея: державне самоствердження країни.</span>
Художні засоби:
Порівняння: день
мерехтить, як пломінь; мов прапор в сонці; мов невтомний сокіл; підхопить, мов
піщину.
<span>Епітети: день прозорий, рухливий натовп, найгостріше
слово, запального квітня, на землі
байдужо-непривітній, далечінь безкраю, </span>
<span>Метафори: душа
горить, застиглі і покірні води.</span>
Оклики ритор.: і
тому росте, росте прокляття!
1.Жив у Києві в неволі ханський хлопчик.
2.Князь Володимир бере хлопця собою в похід.
3.Бідний хлопчик відчув,що таке розкішне життя.
4.Забув він усе:батька старого,рідний степ.
5.Тяжкі нужди мучають хана побачити свого сина.
6.Кличе гунця,щоб той дав євшан-зілля сину.
7.Гунець йде до ханового сина три дні і три ночі.
8.Почав згадувати свій рідний край і батька бідного,після того як гунець дав йому понюхати євшан-зілля.
9.Повернення додому блудного сина.
10.Роздуми хлопця над україною,щоз нею сталось,стільки таких хлопців як він блукають по всьому світу?
11.Деж взяти того євшану-зілля,щоб вилікувати всих і повернути до рідного краю.