<span>У 1922 році проводився конкурс на найкращий проект пам'ятника. Перемогу в ньому здобув твір колишнього головного архітектора міста Л. М. Шлапаковського, однак він так і не був втілений у життя У 1980-х роках кременчужани знову повернулись до цієї ідеї, в результаті чого у березні 1986 року було відкрито памятку стелу Т.Г.шевченка (ріг вул.Ленина та Шевченка. Автори барельєфа — архітектори М. Я. Завадський</span><span>). </span>
Художня література-це політ душі автора, тому в своїх творах він може писати пре все, що тривожить його душу. У когось це любов, у когось соціальні проблеми, а у когось телебачення.
В сучасності телебачення має великий вплив на людей старших, тому що менші вже не дивляться телевізор, а дивляться ютуб та інше.
Тому в художній літературі можна і потрібно порушувати проблему телкбачення
Мої враження від прочитаного Іван Сила.
Повинен бути текст на 10-15 речень!
Кутаються у хмари сині Карпати. Про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Підгір’я... Мальовничий куточок України, тут 27 серпня 1856 року народився Іван Франко в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині в заможній сім’ї коваля Яця Франка.
Батько вмів кувать плуги, підкови...
Молот слухався його долонь,
Cин ловив отецьке кожне слово
В тісній кузні, де не гас вогонь.
Говорив коваль про кривду люту,
Про життя нестерпне бідняка.
І несла та мова часто чута
Гнів у серце юного Франка.
Скільки він у кузні перемріяв,
Скільки він снаги набрався там,
Щоб за горе мстити лиходіям,
Вказувати правду трударям!
У цьому селі проминуло дитинство Івана Франка, тут він часто бував, коли навчався у Дрогобичі і Львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.
І Франко закінчив Дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. Дебютував у Львівському студентському журналі „Друг” у 1874р.
Мужнів, загартовувався І.Франко, навчаючись у Львівському університеті. З під його пера виходять такі вірші: „Гімн”, „Каменярі” , „Товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. Такого сильного революційного голосу після смерті Т.Шевченка Україна ще не чула.