Ответ:
Николай Сергеевич и его жена впервые в жизни приехали в Абхазию из Москвы и жили на летней даче художника Андрея Таркилова, который редко бывал здесь.
Под крышами крестьянских домов, мимо которых они проходили к морю, лепились ласточкины гнёзда. Странно, но под крышей дачи не было ни одного гнезда, хотя дом был выстроен более десяти лет назад. Старый сельский учитель так объяснял это:
— Андрей здесь редко бывает, а ласточки вьют гнёзда под крышей человеческого дома, потому что ищут у него защиты.
И вот жена Николая Сергеевича как-то раз сказала, что для неё было бы счастьем проснуться под щебет ласточек. И он вдруг ответил, что это можно устроить: надо попросить у старого учителя разрешения перенести одно ласточкино гнездо из-под крыши его дома к себе. В глазах учителя мелькнул суеверный ужас, но он был очень патриархальным человеком: надо гостю подарить то, что просит.
Сторож, охранявший магазин, заметил Николая Сергеевича, глубокой ночью идущего куда-то со стремянкой, но вскоре потерял его из виду. Когда Николай Сергеевич снял гнездо, ему показалось, что он не удержит равновесие и грохнется вниз. И каждый раз, представляя своё падение, он мысленно вытягивал руки вверх, чтобы не раздавить ласточек.
Когда он свернул к дому, сторож опять его узнал и заметил также, что теперь этот человек без стремянки что-то прижимает к себе – скорее всего драгоценную вещь. Окликнув его, сторож понял, что человек пошёл быстрей, и уверился, что он преступник.
Николаю Сергеевичу показалось, что он падает, и он вытянул руки вперёд, чтобы не повредить гнездо. Ласточки вылетели из гнезда, а птенцы доползли до травянистого склона канавки. Последним, предсмертным движением Николай Сергеевич откинул руку в сторону ласточкиного гнезда, и она, уже мёртвая, упала на гнездо.
Объяснение:
Це завдання спрямоване на аналіз вірша О. Ольжича "Господь багатий нас благословив"
Поезія «Господь багатий нас благословив» належить О. Ольжичу.
Вірш складається із дванадцяти рядків, розкладених на три строфи.
Жанр лірики: громадянська.
Тема твору: розповідь про життя та боротьбу, відвагу і самопожертву.
Ідея твору: життя чудове, але швидкоплинне. Тому не слід гаяти час на те, до чого не лежить душа.
Поезія насичена різноманітними художніми засобами, наприклад:
- епітети: літеплий дощ, врочисте небо, багатий Господь, вогонь самопосвяти, солодкі грона, променисті вина, веселі столи, найхмельніший келих.
- метафори: на столах Його веселих, твойому серцю найхмельніший келих.
- ампліфікації: і вірити, і прагнуть; і величне, і ясне-бо.
Отже, у цьому творі автор наголошує на тому, що необхідно йти за покликом
свого серця, жити насиченим життям. Українці - це духовний народ, і саме
ця риса спроможна допомогти їм у досягненні мети в боротьбі за
національне відродження.
1.прокльони баби марусини за вирвану сашку моркву
2.зустріч із левом біля десни
3.перші сашкові відвідани школи
"Людина" — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...
Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?" Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.
Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна допомога, потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну допомогу? Подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?
Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми, — людяності. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя — єдина.
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Остап Мандрика герой оповідання М.Коцюбинського "Дорогою ціною" - виховувався на героїчних традиціях предків.Зовнішній вигляд Остапа змінюється залежно від умов та віку.На початку твору це стрункий і міцний парубок ,з чорними очима ,орлиним носом і темним молодим вусом на обличчі.Коли Остап був поранений його молоде обличчя немов привяло .В кінці твору герой став сивим дідом.У нього кудлаті брови й "мутні очі" ,що дивляться в простір,а усмішка"розсуває зморшки".Але мужність ніколи не покидає Остапа.Остап є уособленням справжнього чоловіка.