<span>У сучасному світі не можливо прожити без грошей. З кожним роком вони все більше і більше втручаються в наше життя.</span>
<span>Гроші винайшла людина, щоб </span>створити<span> кращі умови існування. Але з їх появою виник поділ на «бідних і багатих». Так, в руках багатих зосереджувалась влада, а бідні ставали найбезправнішою ланкою. Подібна ситуація і зараз, незважаючи на те, що ми живемо в демократичній, незалежній державі. Проблема в тому, що особистість не навчилася користуватися грошима, вона свідомо стала їх рабом. </span>
<span>Дуже тяжко визнавати, що в нашому суспільстві панує «золота лихоманка». Зараз можна </span>придбати<span> все: побутові речі, дружбу, хороше ставлення, емоції….безцінною залишилась тільки щира любов. Світ дуже змінився, а разом з ним і приорітети. Ця умова сприятлива для процвітання корупції. Стає неважливим розум, людські </span>якості<span>. Але той, хто розраховує лише на гроші - дуже сильно помиляється. В період економічної кризи інфляція може «з’їсти» капітали.</span>
<span> З появою комп’ютерів, </span>Інтернету<span> ми втрачаємо можливість спілкуватися з природою, а разом з цим втрачаємо всі духовні цінності. Їм на зміну приходять матеріальні. Кожен намагається заробити більше, навіть якщо в цьому немає потреби. Необхідно змінюватися, адже це може стати початком кінця життя за Землі.</span>
<span>Якщо звернутися до релігії, то гріхом вважаються не гроші, а ставлення до них. Інколи жадоба штовхає на брехню, зраду, вбивство. Невже золото - така величезна цінність, що варта людського життя? Це всього лише еквівалент, через який вимірюється «вартість товарів і послуг». Кожен бажає жити дорого, але найголовніше знати міру.</span>
<span>Проблема грошей висвітлюється у світовій літературі. Український філософ Г. Сковорода повчав, що найважливіше «сродна праця», яка приносить задоволення, а не прибуток. Існує чимало історій про скнар. Яскравим прикладом може стати «Гобсек» Бальзака. Головний герой був упевнений, що гроші дають свободу, владу. Він так сильно ними захопився, що дозволив їм оволодіти собою.</span>
<span> Найголовнішим є те, що не золото визначає особистість, а особистість за допомогою нього може втілити власну мрію.</span><span>
</span>
Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами. Дієприкметниковий зворот у реченні завжди виконує роль поширеного означення. Наприклад, Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка). У наведеному реченні дієприкметниковим зворотом є приспане тихою ласкою ночі, де дієприкметником виступає слово приспане. Дієприкметниковий зворот може стояти як перед означуваним словом, так і після нього. Від цього залежить вживання при ньому розділових знаків, а саме коми. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова (іменника), то цей зворот на письмі виділяють комою (або комами), а в усному мовленні — паузою та інтонацією: Безмежний степ, укритий снігом, спав (М. Старицький). Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом (у препозиції), комами зазвичай не виділяють: Край моря сонце золотить укриті лісом гори (Н. Забіла).
Дієприкметниковий зворот у реченні може стояти не безпосередньо після пояснюваного слова, а бути відділеним від нього іншими членами речення. У такому разі його відокремлюють комами: ХодитьхмараОзначуваний іменник у ролі підмета над березами, блискавками підперезанаВіддалений дієприкметниковий зворот (В. Кочевський).
Пишется правильно по серьёзному. Если по русски конечно...
Передчасний прадід узбережжі заспокоювати відступати