Твори Олександра Олеся завжди лишатимуться більш, ніж актуальними. Я впевнено заявляю про це, адже він писав на такі "вічні" теми, як боротьба, наприклад:
<span>
"В обіймах з радістю журба.</span>
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
<span>І дужчий хто – не знаю я..."
</span>Тут присутній щоденний внутрішній конфлікт особистості, та й багато чого іншого можна роздивитися в цих чудових рядках.
У 1905 році поет написав такі слова:
<em>Доволі мовчати!</em>
<em>Глухі і німі</em>
<em>Раби закричали в ярмі,</em>
<em>Народ закричав мій: «До бою!</em>
<em>За землю, за волю!»</em>
<em>І в помсті сліпій</em>
<span><em>Кричу я: «За волю! на бій!»
</em></span>
Як і сьогодні, в ті часи люди сподівалися на зміни, на краще майбутнє.
Прикладів актуальності творчості видатного поета і письменника можна навести ще немало.
<h2><em>Реальне: </em>життя бідних рибалок, їхній побут, становище дітей- напівсиріт, негативне ставлення оточуючих до тих, хто на них не схожий, особливо серед дітей. </h2><h2><em>Фантастичне:</em> чарівник Егль, здійснення чуда, фантаст пейзажі, щасливий кінець Риси чарівної казки. Вигаданість подій і ситуацій, герої мають незвичні імена, перемога добра й кохання у фіналі твору, піднесений стиль тощо)
</h2>
Перший камінь у фундамент собору було закладено у 1163 році королем Людовиком VII і папою Олександром ІІІ на місці храму Юпітера (який існував ще за часів давніх римлян). Будівництво собору тривало до 1250 року, але повністю його було збудовано в 1345 році. Кошти на спорудження храму надходили від усіх бажаючих: короля, єпископів, простих громадян.
Руйнування собору, що були викликані часом, людьми, трагедіями нескінченних воєн, впродовж багатьох століть спотворювали первинний вигляд церкви. Але згодом, в період з 1844 по 1864 рр., архітектором Віолле-ле-дюком була здійснена реставрація церкви.
Собор Паризької Богоматері – це одна з перших споруд, в якій остаточно сформувався готичний стиль, хоча в ньому ще збереглися деякі елементи романської архітектури: масивні, круглі в плані стовпи, а також масивні стіни, деяка похмурість інтер'єру. Проте своєю величчю і красою собор захоплює кожного, хто підходить до нього. Незважаючи на те, що про собор нам добре відомо з однойменного роману В. Гюго та численних описів храму, все ж щоразу він постає у новій красі.
Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина – 130 м, ширина – 48 м. Висота дзвіниць – 69 м, вага дзвона Емануель, який знаходиться у східній вежі – 15 тонн.
Антоним до слова пыдступний - чесний
Два слова не може зв'язати