1 Орнаменталізм - в) Слово о полку Ігоревім
2 Монументалізм - г) Повість минулих літ
3 Реалізм - д) Рибалка
4 Бароко - а) Всякому місту - звичай і права
Тема: образ людини, відштовхнутої суспільством
Головна думка: навіть якщо ти однин і в небезпеці, то все одно маєш духовні крила, які врятують, коли крижина почне тонути.
Художні засоби:
Епітети:біла, стара свита; темна, широка Одра; тонка, майже прозора крижина.
Метафори: В цьому році зима не вдягала білої свити//Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.//<span>Пошукала, поплакала..//Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.</span>
<span>Риторичне запитання: <span>Що ж робити? <span>Нащо крилатим ґрунт під нога</span></span></span>
У творі є багато моментів, що викликають посмішку, навіть сміх. Кумедний сюжет, специфічна мова — усе це допомагає створенню такого ефекту. Ось, наприклад, сцена, коли Мотря залізла на горище Кайдашихи за яйцями, ніби їх знесла її курка, на що Лаврін їй відповів: «Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? Чи шапку перед нею знімали, чи що?» Або сцена, коли Мотря під час сварки виколола око Кайдашисі і зовсім не відчуває за це докорів сумління. Так, вони написані кумедно, гостро, але чи здаються вони смішними? Я гадаю, що ні. Письменник вибрав таку сатиричну форму спеціально для того, щоб краще вплинути на читача, передати йому свою думку.<span>Ще одна сцена, коли Карпо гнався за матір’ю з дрючком, бо вона зачинила в хліві його коня, і зупинився аж біля ставка, крикнувши: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!» Я переконаний, що за описом цих кумедних на перший погляд сцен, а насправді — сумних і навіть жахливих, ми відчуваємо біль автора за людей, що так занепали. На мою думку, це і є той самий «сміх крізь сльози».</span>
ЗРОБИТИ МЕТРО В ЇХНЬОМУ СЕЛИШІ