1. Літопис Григорія Грабянки — козацький літопис 2-їполовини XVII — початку XVIII століття2. Літопис складенийгадяцьким полковником Григорієм Грабянкою. Твір користувався популярністю серед старшини Війська Запорозького. У центрі уваги літопису події Хмельниччини 1648— 1654 рр. та Руїни. Оригінал твору не зберігся. Відомо близько 20 списків твору.3. Твір Грабянки значною мірою компілятивний. Головні джерела: спогади сучасників,літопис Самовидця; «Синопсис», якийдовгий час слугував свого родупідручником історії івитримав близько 30 видань, а особливо поема поляка Самійла Твардовського «Громадянська війна».4. Літопис Грабянки не є простим механічним зведеннямвідомостей, взятих із різних джерел. Це самостійний твір, в якому відчутне виразне авторське начало. Він описує історію з часіввиникнення козацтва і до 1709 року.5. У тексті літопису подається багато державних документів,гетьманських універсалів,актів, грамот.6. Вірші на герб Малоросійський Війська Запорозького воїн знаменитий Щохвилини ладен край свій боронити, І хоч супостата не зрить пред собою, Однак зброя завжди готова до бою. У повсталих сила полягає в тому, Що боронять волю батьківського дому.В першу-ліпшу хвилю стануть проти злого, Щоб не зріть в неволі нікого живого. Бо відомо здавна — справа пастуха Від отари гнати хижого вовка.7. Корисні посилання Стаття про Літопис Григорія Грабянки на україномовному розділі Вікіпедії http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm Ізборник
Посмотри в Яндексе я всегда так делаю
При дорозі росла висока тополя.Розповіжь автора про трагічне кохання,пов'язане з цим деревом.
Личинки хруща
Бактерії
Безхребетні
Павуки
Мурахи
Мокриці
Двохвістки
Земляні черви
Гриби – сапрофіти
Слимаки
Народжується людина. Вона потихеньку зростає, робить свої перші невпевнені кроки, промовляє перше слівце, ходить у дитячий садочок, далі — у школу, отримує середню або вищу освіту, працює, обзаводиться родиною, ростить дітей, виходить на пенсію і... замислюється про сенс життя. До деяких сучасних людей роздуми про життя приходять раніше, до інших пізніше, але це відбувається з усіма.
Сенс життя людини полягає не в народженні, житті і смерті. Якщо ми приходимо в цей чудесний світ, значить, це дійсно комусь потрібно. Значить, на кожного з нас покладена певна дуже важлива місія. Але в більшості своїй ми сліпі і дурні, бездушні і хибні.
Можливо сенс життя в самому житті? Для цього потрібно повністю присвятити себе обраному шляху і жити заради інших людей, або заради порятунку тварин, або ж боротися із забрудненням планети і т.д. Найголовніше, знайти своє покликання. Зрозуміти, в якій сфері діяльності можна найбільш корисно реалізуватися. Наприклад, уже в шкільні роки ти починаєш помічати, що вмієш змусити себе слухати. Тобі подобається вчитися, пізнавати нове і ділитися отриманими знаннями з іншими. Стань учителем. Нехай діти, школярі або ж студенти, відкривши роти і затамувавши подих, слухають тебе і вбирають твою мудрість. Або, починаючи з уроків анатомії та біології, тебе не відірвати від вивчення медицини. Стань лікарем. Допомагай хворим людям повернутися до повноцінного життя, даруй радість і надію. Якщо тебе зачаровує магія чисел і математика твій «коник», то стань грамотним економістом і присвяти своє життя цій важливій професії. Найголовніше — це не помилитися на початку життєвого шляху, щоб на схилі своїх років не шкодувати про даремно прожиті роки.
У чому полягає сенс життя? Звичайно, не тільки в правильно обраній професії. Можна бути прекрасним, кваліфікованим фахівцем, але якщо не володіти високоморальними людськими якостями, то гріш ціна всім заслугам і регаліям. Бути гарною людиною — це теж важка робота. Щодня віддавати себе без залишку на благо іншим по силах тільки безкорисливим, добрим людям з красивою душею. Цьому не вчать ні вчителі в школі, ні викладачі в інституті. Це вбирають з молоком матері, пізнають у колі сімейних відносин від мудрих і терплячих батьків.
Відповідаючи своїй дитині на запитання: «Чи є сенс у житті?», кожен повинен в першу чергу сам міцно задуматися про це. Чи виконує він повною мірою свою місію на Землі? Чи гідний він подарованого йому життя? Яка пам'ять залишиться після нього?
Друзі, так в чому все ж таки є сенс життя людини? Відповідаємо: в гармонійному поєднанні наших мрій, можливостей і, звичайно ж, реальності. Спочатку оточуючі, а пізніше вже сама людина невпинно виховує в собі моральні якості, котрі вдосконалюються напротязі усього життя. Згодом вона усвідомлено ставить собі чітку мету професійного вибору та наполегливо і старанно працює, аби її досягти. При цьому людина майже не відчуває незручностей, так як життя приносить їй неабияке задоволення. Вона неймовірно щаслива, вона затребувана — має гарну роботу, вона кохає сама і є коханою, вона реалізована. Вона знає відповідь на таке актуальне запитання як: «У чому сенс життя людини