Главная мысль рассказа "Как я ловил человечков" -это не стоит давать слово,если ты не уверен,что сдержишь его.Если дал слово,то держи его,иначе станешь обманщиком и будешь жалеть о случившимся.
Прежде чем что-то делать,нужно подумать о последствиях,к чему поступок может привести.Эмоции не должны мешать действиям и их последствиям.Так случилось с героем рассказа,ему очень сильно хотелось поймать человечков,обманув бабушку и не сдержав слово,Боря раскаивается в своём поступке,понимает,что ложь это плохо,а данное слово нужно держать.
Залилась мама, залилась я вот такая вот семья!)
Рассказ Валентина Распутина о том, как учительница французского помогала отстающему, живущему впроголодь ученику и даже играла с ним на деньги в "пристеночек", чтобы у мальчика появились деньга на еду.
Как накормить голодного, но гордого мальчишку, в послевоенные годы приехавшего учиться в райцентр из деревни? Нужно было перебрать множество способов, пока не нашелся один-единственный, нестандартный, верный. И придумала его учительница французского языка.
<span>А если отвлечься от сюжета — можно сказать, что это рассказ о человеческом достоинстве и доброте.</span>
Я – коник-стрибунець. Я мешкаю в степовій Країні Густих Трав разом із жуками, жабками, ящірками, мушками, бджілками, осами. Люблю ласувати зеленню, грітися на сонечку, перелітати зі стеблини на стеблину. А мої крильця в цей час виблискують різними барвами.
Якось я почув пісню Жайворонка. Вона так мене зачарувала, що я почав мріяти про те, щоб навчитися співати. Відтоді я прислухався до кожної комашки, але не зміг повторити жодної їхньої пісеньки. Навіть мурашка – і та вміє співати за допомогою вусиків, а хрущ – за допомогою крил. Я геть засумував… Невже я ніколи не навчуся співати?
І лише мудрий цвіркун зрозумів, у чому справа. Виявляється, що насправді співати я можу! І жоден мешканець густих трав не здогадається, як саме я створюю свою власну пісеньку.
P. S. Коли ти будеш гуляти разом із татом і мамою в Країні Густих Трав, то зможеш розпізнати всіх її мешканців за їхніми пісеньками. І серед лугового хору почуєш мене – голос Співака-стрибунця.
<span> У зеленій травичці високо стрибає коник–стрибунець Він маленького розміру. Кольору зеленого, мов листочок. Коник має шість ніжок. На голівці двоє оченят. Він видає цікаві звуки у траві. Кажуть, що він має чудову скрипку.
</span><span>
</span>
Катилась мандаринка по имени Иринка в школу не ходила .Двойку получила.А на следующий урок получила цифру кол. а когда пошла домой получила цифру ноль.