Я – Людина! Я – частина суспільства! Я поважаю та дотримуюсь законів писаних і неписаних. Я маю свою роль у цьому світі і моє життя не пройде марно! Це все звучить гордо. Чи не так? Та чи кожен з нас може впевнено промовити, що він заслуговує на те, щоб називати себе Людиною? Чи достатньо для цього мати лише людську подобу? Чи може розум і душа є визначальними? Хто відповість на ці питання? Великий Творець чи може сама людина, яка з дня у день створює себе самостійно?
Серед буденного клопоту і постійної метушні, ми інколи зупиняємось, щоб зробити глибокий вдих. І в цей момент ми озираємось навколо себе і помічаємо, що все, що нас оточує, далеке і марне… Яскраві вогники міста тьмяніють і ми починаємо думати над тим, куди ми весь цей час біжимо стрімголов, до чого ми прагнемо і що представляє з себе весь цей простір навколо нас, ці люди, що кожен день проходять крізь наше життя, як ніби через вокзал, де просто чекають свого потяга, і залишають його, як тільки потяг прибуде, і в душі від цього становиться порожньо і сумно, навіть від секундних зустрічей.
Навіщо людям закони, якщо вони і так люди? Через те, що дехто забуває про Совість і їм потрібні жорсткіші міри? Де ця межа між людиною біологічною і людиною моральною? Давно стерлась… З роками стала невидима… Про неї забули і не прагнуть згадати! Але якщо ж ви справді люди, то чому ж ви просто не можете слухати свого серця? Навіщо ми обмежуємо свої дії?
Я вважаю, що у наш час закон – це милиці для моралі. І що ми розучилися думати серцем, і тепер думаємо лише головою. І ще намагаємось себе виправдати, говоримо, що серце не може думати, тільки відчувати. А це далеко не так, бо серце теж думає, але трохи інакше. Йому не потрібні закони… Воно не знає зла…
І навіть візьмемо, для прикладу, такий момент, коли ми хочемо допомогти іншим. На цей вчинок нас спонукає серце, а розум тільки після цього сигналу вирішує, як чинити в цій ситуації. Він зважає на те, як це сприймуть люди, яка від цього може бути вигода і тд. Але це ж неправильно! На таких прорахунках Людиною ж бо звичайно стати можна, але це буде лише в очах інших… А чи не важливіше твердо стояти на ногах для себе самого! Щоб не ми пристосовувались до ситуації, а щоб ситуація сама робилась для нас вигідною.
Що ж я цим всім хочу вам сказати: призначення людини – бути Людиною. Бути Людиною – робити все за покликом серця! Робити щось у житті за покликом серця – прожити життя немарно!
Лист, торт, слон, сын, ветер, волос, диван, стул, шкаф, конфета, шоколад, корзина, ваза, лампа, кисть, свежий, жёлтый. чёрный. П
АдамАдам
Листик, тортик, слоник, сынок, ветерок, волосок, диванчик, стульчик, шкафчик, конфетка, шоколадка, корзиночка, вазочка, лампочка, кисточка, свеженький, желтенький, черненький.
3. Пришла
1. Потекла
6. Сделали
2. Поплыла
4. Бежали
5. Не смотрели, попали
