Треба высты себе тыхо,охайно,прывитлыво,доброзычлыво,и допомагаты.
У лютому зима лютує
Бо свій кінець, напевно, чує.
Скрипить морозом, завиває,
Людей до хати заганяє.
А в полі кружить завірюха,
Людей хапа за ніс, за вуха.
А як від люті знемагає,
Тоді сніжком легким лягає.
А сонце вигляне веселе,
Освітить всі міста і села.
І потепліє скрізь умить,
Із стріх вода закапотить.
І сніг струмками потече,
Зима відразу й утече.
Після дощу розморена земля лежить і слухає, що робиться у світі. (в цьому реченні підрядне з"ясувальне відповідає на запитання від дієслова СЛУХАЄ що?, ЩО РОБИТЬСЯ У СВІТІ )
Чвалати<span> -</span><span> Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести</span>
ТРОЯНДА - королівський символ, тобто символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. Бо вона- королева квітів. Тому й вітають трояндовим букетом з особливо видатної нагоди або дуже шановану людину.Символізує вона і недоступну красу - красу, якою нелегко оволодіти - для цього вона озброїлась колючими шипами. Цим свідчить: краса сама повинна вміти захищатись.Окрім усього, вона - символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей.Троянда - квітка Діви Марії: архангел Гавриїл зробив для Матері Божої три трояндових вінки - з білих троянд на радість Різдва Христового, з червоних - на хресні страждання Христа, і з жовтих - на його високу славу.Наші предки ще називали її рожею або ружею, і була вона в них квіткою Лади і Лелі, богинь, котрі піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю.Вінок з троянди-ружі символізує людське життя: зелень троянди - то радість, колючки - печаль, а квіти - слава; як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, в зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в'яне...в