Посидів помружив диеслова це якась дия що робив посидів помружив
Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.
Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:
Що лісове,
то не погане, сестро, —
усякі скарби з лісу йдуть.
Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:
Як буду вмирати,
то прийду, як звір, до лісу, —
отут під дубом хай і поховають...
Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював:
ПРИВІТ,РОМАШКО!
ПРИВІТ,МЕТЕЛИКУ!
-ЯКИЙ СЬОГОДНІ ГАРНИЙ СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ.
-А Й СПРАВДІ
-КУДИ ПОСПІШАЄШ?
-НЕЗАБАРОМ НАСТАНЕ ОСІНЬ,СПІШУ ЗНАЙТИ ДОМІВКУ.У ТЕБЕ ТАК КВІТКОВО ТА ЗАТИШНО,А Я ТІЛЬКИ МРІЮ...
-А ТИ НЕ СУМУЙ,НАВЕСНІ ЗНОВУ ПРИЛІТАЙ ДО МЕНЕ У МІЙ КВІТКОВИЙ БУДИНОЧОК,Я БУДУ ЧЕКАТИ ТЕБЕ...
-БУВАЙ,КРАСУНЕ,ДО ЗУСТРІЧІ!
-БУВАЙ.
<span>ПРОЙДЕ ОСІНЬ,ЗИМА І ДРУЗІ ЗНОВУ ЗУСТРІНУТЬСЯ...</span>
Якісні, відносні, присвійні
Затопленому водою, розташованого за лісом, привезені з Ватикану і Києва.
